Фото Norton Simon Art Foundation
Справа навколо «Адама» і «Єви» Лукаса Кранаха Старшого, які сьогодні зберігаються в Музеї Нортона Саймона в Каліфорнії, знову повернулася до суду. Як пише The New York Times, спадкоємиця Жака Ґоудстіккера Марей фон Загер передала свої права на позов Єврейській федерації Великого Лос-Анджелеса, яка тепер вимагає повернення диптиха.
Новий позов став можливим після набуття чинності каліфорнійського закону AB 2867, ухваленого у 2024 році. Він створив нову можливість для розгляду справ про культурні цінності, втрачені внаслідок політичних переслідувань, зокрема тих, які раніше були відхилені з процесуальних причин.
Але в історії цих двох картин є деталь, яка робить справу особливо важливою для України.
У 1927 році картину випадково знайшов український скульптор і мистецтвознавець Василь Іващенко в закритій Троїцькій церкві на Великій Васильківській у Києві. Стару дерев’яну панель, яку фактично вважали непотребом, помітили під сходами. Знахідку передали до Лаврського музею, а згодом — до Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
Саме там мистецтвознавець Сергій Гіляров розпізнав роботу Кранаха. Під час реставрації з’ясувалося, що перед музейниками не одна картина, а дві панелі — «Адам» і «Єва». Гіляров навіть присвятив знахідці окрему працю.
Однак уже через два роки диптих вилучили з музею. У 1929 році представники Держторгу включили Кранаха до списку творів, призначених для продажу за кордон. Гіляров намагався врятувати роботи, наголошуючи, що їхнє відкриття та атрибуція були одним із головних досягнень музею. Та все ж таки «Адама» і «Єву» передали представнику Держторгу, а у 1931 році продали на берлінському аукціоні Lepke, де їх придбав голландський артдилер Жак Ґоудстіккер.
Це було частиною масштабного продажу музейних цінностей радянською владою, яка прагнула отримати тверду валюту для фінансування індустріалізації. Але щоб вивезти твір за кордон і продати його на міжнародному ринку, більшовики представили «Адама» і «Єву» як частину колекції графів Строганових. Насправді диптих до цієї родини не належав: його знайшли в Києві та передали до українського музею.
Після трагічної смерті Ґоудстіккера під час втечі до Англії у 1940 році його колекція опинилася під контролем нацистів, а «Адам» і «Єва» потрапили до Германа Ґерінга. Після війни картини повернули до Нідерландів, де на них заявив права Джордж Строганов-Шербатов — нащадок родини Строганових. Він наполягав, що роботи є частиною спадщини його родини, і в 1966 році Нідерланди передали йому диптих. У 1971 році Строганов-Шербатов продав картини через нью-йоркського дилера Spencer A. Samuels & Co. Фонду Нортона Саймона за $800 тисяч. Відтоді диптих перебуває в музеї в Пасадені.
Тепер, після появи нового каліфорнійського закону, справа отримала друге життя. І виникає закономірне питання: якщо закон дозволяє по-новому розглядати претензії щодо мистецтва, втраченого через політичні переслідування, чи могла б Україна також заявити свої права на «Адама» і «Єву»?
Диптих не просто колись перебував у Києві. Його знайшли тут, науково атрибутували та реставрували українські музейники, після чого радянська влада вилучила його й продала за кордон. Новий закон потенційно відкриває можливість для України поставити це питання вже в сучасному американському суді.