Коли ми думаємо про мистецтво поп-арту, першим на думку приходить ім’я Енді Воргола, художника, чия творчість змінила світ сучасного мистецтва. Але є одна американська родина, яка відіграє не менш важливу роль у збереженні та просуванні спадщини Воргола — це сім’я Муграбі, зокрема Девід Муграбі, людина, яка володіє найбільшою у світі колекцією його робіт, що оцінюється у декілька мільярдів доларів. Їхня історія — це захопливий шлях накопичення мистецьких шедеврів і збереження впливу на ринок мистецтва.
Впливовий шлях родини почався з батька – Хосе Муграбі, іммігранта із Сирії, який прибув до Нью-Йорка у 1960-х роках. Спочатку Хосе займався текстильним бізнесом, але у 1980-х роках його пристрасть до мистецтва привела до формування колекції, яка з часом зросла до вражаючих масштабів. Ставка на Воргола виявилася надзвичайно вдалою, оскільки Хосе придбав значну кількість робіт митця на етапі, коли його твори ще коштували недорого.
Завдяки вмінню передбачати тенденції арт-ринку, Хосе Муграбі не просто накопичував роботи, а й став справжнім авторитетом у світі сучасного мистецтва. Його колекція, що включає понад 1,000 робіт Воргола, містить такі знакові твори, як серії “Мерилін Монро” та “Кемпбеллс Суп”. Такий успіх не залишився непоміченим, і з часом сім’я стала одним із головних гравців у мистецькому світі.
Зараз справу батька продовжують його сини Девід і Альберто. Девід, зокрема, став обличчям родинного бізнесу й керівником компанії, успадкувавши не лише колекцію, а й підхід до арт-ринку. Він продовжив політику купівлі робіт не тільки Воргола, але й інших сучасних художників, таких як Жан-Мішель Баскія,, Кіт Харінг, Джефф Кунс, Демієн Герст та Джордж Кондо.
Девід Муграбі вдало використовує колекцію для участі у виставкових проекта, але найцікавішою частиною його діяльності є контроль цін на ринку робіт Воргола. Родина часто бере участь у відкритих торгах, викуповуючи роботи або штучно завищуючи ціни, щоб уникнути зниження ринкової вартості художника. Це не лише підтримує статус Воргола як однієї з найвизначніших постатей у сучасному мистецтві, але й забезпечує фінансовий успіх колекції. Вважається, що вони відповідають за 30–40% усіх покупок робіт художника на аукціонах щороку.
Історія Муграбі — це не просто історія колекціонування, а приклад того, як їхня стратегія ведення бізнесу стала потужним інструментом контролю ринку. Викуп рідкісних творів і створення штучного дефіциту дозволяє зберігати стабільно високі ціни, що приносить вигоду власникам великих мистецьких активів, таких як Муграбі.