Приватна колекція.
Поціновувачам українського мистецтва добре відомо, що творчість видатного митця Адальберта Ерделі(1891–1955) зазнала значного впливу з боку живописної манери французького живописця Поля Сезанна (1839–1906).
Після набуття художнього досвіду в Німеччині та Франції А. Ерделі балансував між академічною базою та модерністськими віяннями – це вже обумовлює відмінність його бачення від бачення французького майстра. Митець працював в контексті іншої історичної епохи, він зазнав впливу колористичних принципів фовістів, разом з їхньою декоративністю та барвистістю, однак саме методика П. Сезанна стала для молодого А. Ерделі найавторитетнішим взірцем. Тут, звичайно, не можна говорити про пряме запозичення, проте простежуємо низку рис, що дозволяють зв’язати творчість закарпатця з «сезаннізмом».
Найбільше спільного помітно у ставленні двох художників до конструктивної роботи із кольором, пластики форм, побудові композиції, сюжетів та філософського наповнення картини. Обидва майстра працювали в реалізмі, однак виходили далеко за рамки натуралізму. Зображення дійсності деформувалося заради вираження глибинної сутності природи.
Світ в картинах П. Сезанна зображений в момент спокою. Глядач може відчути величну відчуженість. Природа на його полотнах вічна і земна. Слід за П. Сезанном А. Ерделі звертається в пейзажах до тем первісного сприйняття, мовчазного буття. Серед головних проблем, що він перед собою ставив у цьому жанрі, можна назвати непереривне сприймання, що перетікає в живописі у форми, де колір та рисунок існують не окремо, а переплітаються одне з одним. В роботах періоду 1930-х років бачимо глибину, гладкість та неоднорідність фактур, важкість форм. Ландшафти світу та душі художника зливаються в єдине, розкриваючи таким чином філософську думку нюансованої чуттєвості художнього сприйняття світу. Художник вирішував фундаментальну задачу з відкриття безпосередньої рефлексивної пам’яті світу, дослідженню первозданної реальності.
Цей світогляд допоміг А. Ерделі знайти можливість стерти кордони між «зовнішнім» та «внутрішнім» – світ природи у нього перейшов у фарби, митець опинився всередині ландшафту. При цьому краєвид в картинах зберіг не тільки зовнішню точність передачі природи, а й закарбував з посиленою чуттєвістю багатообразність станів натури. Подібні полотна-медитації дуже характерні й для французького майстра. Досягати такого стану допомагає фронтальна композиція, яку обидва митці часто умовно ділять на три частини: водойма, суша з деревами та кущами й небо. А. Ерделі відтворював у своїх творах образи, що відбивали його асоціативне сприйняття природних явищ. Особливо помітно це в сюжетах, де зображені водойми, тому що вони ілюструють художню концепцію ілюзорності реальності. Використання дзеркальної подвоєності образів дерев над водою створювало загадковий ефект нерозкритості і таємничості. Разом зі складним, іноді темним, колоритом та динамічним письмом це наповнює роботи А. Ерделі містичним відчуттям. В окремих творах А. Ерделі спостерігаємо використання «округленої» земної поверхні та горизонту, що вказує на вплив «сферичної перспективи», яку відкрив П. Сезанн.
Незважаючи на велику кількість спільного, варто сказати про відмінності. Пластика форм у П. Сезанна фізично не відчутна, подроблена на невеликі грані, спрощена і деформована, а в А. Ерделі форма об’ємна, кожний мазок ліпить об’єкт і знаходить своє місце у просторі. У нього мазок пастозніший та емоційніший, іноді фактурний, у П. Сезанна акуратніші мазки, емоційно не зарабвлені. Водночас А. Ерделі часто використовував півпрозорі розріджені фарби, якими створював рухомі вальори в зображенні неба або віддзеркалень у воді, чим підкреслював об’єм зображуваних об’єктів у композиції. П. Сезанн використовував врівноважені мазки однакової фактури для всіх планів картин.
У певних картинах А. Ерделі ввів в зображення краєвиду стафаж, що надало їм життєвої сили. В роботах П. Сезанна людини немає, лише монументально зображена природа, статична і вічна.
Вплив методики П. Сезанна на живописну манеру А. Ерделі напряму пов’язує закарпатську школу живопису з європейським мистецтвом, адже після повернення в Ужгород митець багато викладав і виховав на Підкарпатській Русі плеяду молодих майстрів, знайомлячи їх з естетикою французького модернізму та методикою П. Сезанна.
Анастасія Сейтасанова
Доктор філософії з мистецтвознавства (PhD), мистецтвознавець у галереї "НЮ АРТ".