«Не довіряйте артдилеру, який сам не колекціонує», — жартують у світі мистецтва. І недарма: більшість галеристів приходять у професію не заради швидких прибутків, а через щиру любов до мистецтва. Тож цілком природно, що люди, які щодня працюють із художниками, самі перетворюються на колекціонерів, пише Art Basel.
Історія знає чимало прикладів. Пеггі Гуггенгайм, чия коротка, але легендарна кар’єра галеристки відкрила світові Джексона Поллока й Александра Колдера, залишила після себе одну з найвідоміших приватних колекцій ХХ століття. Ернст Бейєлер був один із засновників Art Basel, а згодом відкрив Fondation Beyeler — музей, що сьогодні приваблює сотні тисяч відвідувачів у Швейцарії. Ілеана Соннабенд, підтримуючи художників від Джаспера Джонса до Янніса Кунелліса, створила колекцію вартістю понад $800 мільйонів. А Ларрі Гагосян, найвідоміший артдилер сучасності, має зібрання, яке ще 2016 року оцінювали в понад $1 мільярд.
Цей список доповнюють імена Барбари Гладстоун та Даніели Люксембург, чиї колекції нещодавно вийшли на аукціон, принісши десятки мільйонів доларів. Але шлях до великих колекцій починається по-різному: від збирання ляльок чи платівок у дитинстві — до першого спонтанного придбання під час подорожі.
Для багатьох галеристів колекціонування — це водночас інвестиція та форма підтримки митців. Купуючи твори у власних художників, вони демонструють віру в їхній талант. Але такий крок має і ризики: колекціонери можуть подумати, що дилер залишає «найкраще» собі. Часто ж галеристи беруть ті роботи, які інші не обрали, — і саме вони згодом виявляються ключовими у практиці художника.
Галеристи купують і в колег. Тут вони мають перевагу досвіду: розуміють логістику, домовленості, знижки. Та найцінніше — це здатність розширити кар’єрні горизонти художника. Продаж колезі може підвищити видимість митця: адже дилери пов’язані з кураторами, журналістами, колекціонерами. «Моя колекція дуже відкрита: друзі та колеги постійно її бачать», — каже Рошіні Вадера з Vadehra Art Gallery, яка знаходиться у Нью-Делі. Така «експозиція» може стати безцінною для кар’єри художника.
У результаті лінія між ролями «дилера» і «колекціонера» майже зникає. Бо в основі всього — не бізнес, а пристрасть. Перша робота, яку понад 20 років тому придбала Вадера, досі висить у її спальні. Як влучно каже відома галеристка з Маямі Ніна Джонсон: «Радість — ось заради чого все це існує».
Читайте: Де шукати мистецтво в Україні – рекомендації топ галерей від Marbeks