5 листопада 2025 року на 87-му році життя відійшов у вічність видатний український художник, живописець і графік Віктор Васильович Маринюк — один із найяскравіших представників одеського нонконформістського руху, заслужений художник України.
Народився митець 10 квітня 1939 року в селі Казавчин на Одещині (нині — Кіровоградська область). Після закінчення автодорожнього технікуму вступив до Одеського державного художнього училища імені М. Б. Грекова, яке завершив 1967 року. Серед його наставників — Любов Токарєва-Александрович, рецензентом дипломної роботи був Юрій Єгоров.
Ще у 1960-х роках Віктор Маринюк став одним із засновників групи молодих художників-нонконформістів, що виступали проти офіційного соцреалізму й заклали основи нового мистецького руху в Одесі. Пізніше він став співзасновником творчих об’єднань «Човен» (1993) та «Мамай» (1998).
Митець брав участь у численних неофіційних виставках в Одесі та Москві, а також у міжнародному проєкті «Сучасне мистецтво з України» (Мюнхен — Лондон — Париж — Нью-Йорк, 1979). Його твори експонувалися в багатьох країнах світу.
Окрім живопису й графіки, Віктор Маринюк працював у галузі монументально-декоративного мистецтва. Серед його відомих робіт — розписи Будинку книги на Дерибасівській в Одесі, плафон Палацу студентів і серія вітражів.
Твори художника зберігаються у провідних музейних колекціях — Національному художньому музеї України, Одеському художньому музеї, Музеї сучасного мистецтва України, Музеї сучасного мистецтва Одеси, Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, а також у Музеї Зіммерлі (США).
Його творчість — це глибока філософія світла, форми й кольору, уважне споглядання світу, що вчить бачити сутність у простому. Як казав сам митець: «Просто — то мудро».
Віктор Маринюк залишив по собі потужну мистецьку спадщину, яка стала важливою частиною історії українського сучасного мистецтва.
Світла пам’ять митцю, який навчав нас жити уважно.
