Фото: Getty Images
У періоди нестабільності артринок традиційно переглядає власні правила гри. Як пише The Art Newspaper, нинішня фаза спаду триває вже третій рік поспіль, змушуючи галеристів, художників і колекціонерів знову поставити базове, але незручне запитання: скільки мистецтво насправді варте?
Історія артринку циклічна. Під час підйомів домінують спекулятивні тренди, під час спадів — відбувається їхнє різке перезавантаження. Так, після падіння глобальних продажів у 2015 році зійшла нанівець хвиля Zombie Formalism, а фігуративний живопис був офіційно «коронований» новим фаворитом ринку. Проте вже у 2022-му, на тлі зростання відсоткових ставок, тренд знову розвернувся: колекціонери стали обережнішими, галереї скорочували масштаби, а на ярмарках дедалі гучніше заговорили про інтерес міленіалів до старих майстрів — своєрідний референдум проти перегрітого ультрасучасного сегмента.
Коли ціна відривається від цінності
Як зазначають аналітики мистецького ринку, багато з цих трендів проходили класичну фазу «інфляції активів»: дешеві гроші стимулювали попит на мистецтво як інструмент збереження капіталу. Фінансіалізація радикально змінила культуру колекціонування — очікування швидкого зростання вартості стали майже нормою.
Сьогодні ж високі ціни дедалі частіше сприймаються як відірвані від довгострокової цінності й водночас як бар’єр для нових покупців. У відповідь дилери починають діяти гнучкіше — навіть якщо не публічно. Показовою стала заява Ларрі Гагосяна, який в інтерв’ю підтримав зниження первинних цін: «Як і будь-який ринок, мистецтво потребує корекції».
Ілюзія інвестиції та пастка очікувань
У спекулятивному сегменті високі ціни часто виправдовуються вірою в подальше зростання. Але, на думку експертів, саме ця логіка дедалі частіше призводить до розчарувань — особливо на приватному ринку. Багато продавців залишаються «прив’язаними» до пікових цін минулих років і не готові приймати нову реальність.
Аукціонні рекорди, своєю чергою, далеко не завжди є надійним індикатором реальної вартості твору. Ринок пам’ятає приклади, коли колекціонери фактично викуповували власні лоти, аби штучно зафіксувати рекорд. У результаті формується хибне уявлення про стабільність цін, тоді як у більшості колекцій значна частина робіт із часом втрачає в ціні, а визнання приходить далеко не відразу.
Різні системи цінностей
The Art Newspaper звертає увагу на глибший структурний розрив: ринок живе за іншими правилами, ніж академічне чи інституційне мистецьке поле. Якщо університети й музеї зосереджені на ідеях та досвіді, то ринок мислить цифрами.
Це пояснює, чому живопис — зручний для транспортування, зберігання й демонстрації — домінує у продажах (64% дилерських продажів у 2023 році за даними UBS та Art Basel). Натомість концептуальна скульптура, навіть від інституційно визнаних художників, залишається значно менш спекулятивною й, відповідно, доступнішою за цінами.
Чи потрібна спекуляція?
Повна відмова від спекуляції — теж утопія. Вищі ціни можуть дати художникам ресурси для розвитку та експериментів. Але, як застерігають колекціонери, надмірна фінансіалізація веде до стерильності, коли митці змушені нескінченно відтворювати комерційно успішні формули.
У цьому контексті The Art Newspaper наводить різні орієнтири «здорових» цін: для нових колекціонерів від кількох тисяч доларів, для більш досвідчених — до $10–15 тисяч. Водночас галереї визнають, що продажі нижче $10 тисяч часто є збитковими, якщо не компенсуються іншими моделями роботи.
Інвестувати чи просто купувати?
Дедалі частіше радники пропонують дивитися на колекціонування як на венчурний капітал: більшість «інвестицій» не спрацює, але кілька імен можуть визначити культурну цінність колекції на десятиліття вперед. Та після серії ринкових розчарувань багато покупців знову звертаються до минулого — до перевірених імен і вже канонізованих періодів.
На думку The Art Newspaper, головний можливий розворот нинішнього циклу — не в черговому тренді, а в поверненні до простішої логіки: купувати не те, що обіцяє зростання, а те, що справді подобається. У нестабільному ринку це може виявитися найраціональнішою стратегією з усіх.