Фото: Christie’s
Після гучних торгів у Нью-Йорку, де Christie’s за один вечір отримав понад $1,1 млрд, артринок знову заговорив мовою рекордів. Продаж роботи Джексона Поллока Number 7A, 1948 за $181,2 млн під оплески у залі створив враження, ніби ринок повернувся до ейфорії 2021–2022 років. Але за ефектними заголовками експерти бачать значно складнішу картину: артринок відновлюється нерівномірно, а справжній стан справ помітний не на рівні музейних шедеврів, а в середньому сегменті, пише ArtNews.
Аналітики наголошують: нинішній бум стосується передусім ультрадорогих «трофейних» робіт. Саме вони залишаються магнітом для кількох десятків надзаможних колекціонерів, які практично не реагують на економічну нестабільність чи геополітичні ризики. Водночас основна частина ринку — роботи вартістю від $100 тисяч до $1 млн — досі рухається значно повільніше.
«Справжній middle market все ще залишається в’ялим. Роботи продаються, але покупці довше ухвалюють рішення», — зазначає артрадниця Кендес Ворт. За її словами, нинішню ситуацію помилково оцінювати лише через результати топлотів на публічних аукціонах.
Саме це сьогодні є головною темою дискусій у професійному середовищі: чи означають рекордні продажі реальне оздоровлення артринку, чи це лише демонстрація сили вузького кола супербагатих покупців.
Згідно зі звітом UBS та Art Basel, глобальний артринок у 2025 році зріс на 4% — до $59,6 млрд. Проте це зростання майже повністю забезпечив верхній сегмент. Продажі робіт дорожчих за $10 млн збільшилися на 30%, тоді як сегмент до $50 тисяч, навпаки, скоротився на 2%.
Фактично ринок сьогодні розділився на дві реальності. В одній — Поллоки, Ротко та Пікассо продаються за десятки й сотні мільйонів. В іншій — галереї молодого мистецтва, невеликі ярмарки та приватні дилери продовжують працювати в умовах обережного попиту.
Показово, що навіть у рекордному аукціоні Christie’s експерти побачили ознаки вузької концентрації покупців. За словами одного з радників, значну частину торгів контролювали буквально кілька колекціонерів і дилерів. Серед найактивніших був артдилер Джеффрі Дайч, який придбав одразу кілька важливих робіт, зокрема твори Пабло Пікассо, Френсіса Бекона та Енді Воргола.
Це лише підсилило відчуття, що нинішній ринок дедалі більше залежить від дуже вузького кола учасників. І хоча ліквідність повертається, масового ажіотажу, який панував після пандемії, наразі немає.
Особливо контрастно це проявилося на торгах Sotheby’s та Phillips. Якщо у понеділок вечір на Christie’s нагадував театральне шоу з рекордами й оваціями, то наступні аукціони пройшли значно стриманіше. Роботи Вінсента ван Гога, Анрі Матісса чи Альберто Джакометті продавалися без драматичних «битв», а торги експерти описували як «дисципліновані» та «обережні».
Колишній глобальний президент Christie’s Юссі Пюлккянен назвав нинішній ринок «акуратним, але без справжньої конкуренції». За його словами, покупці стали значно чутливішими до ціни, а завищені естімейти вже не гарантують високих результатів.
Водночас ринок демонструє й нові тенденції. Колекціонери дедалі частіше формують змішані колекції, поєднуючи сучасне мистецтво, дизайн та предмети декоративного мистецтва. Саме тому дизайн-сегмент останнім часом виглядає впевненіше за частину традиційного contemporary art.
Окрему увагу аналітики звернули й на систему гарантій, яка фактично стала основою великих аукціонів. Усі 16 робіт із колекції медіамагната Саймона Ньюхауса, продані Christie’s, мали безвідкличні ставки ще до початку торгів. Це означає, що частина продажів була фінансово забезпечена заздалегідь, а отже, рекордні результати не завжди відображають «чистий» попит ринку.
Попри це, експерти погоджуються: ринок усе ж почав оживати після кількох слабших сезонів. Але це відновлення залишається вибірковим. Найкраще сьогодні продаються або беззаперечні шедеври музейного рівня, або роботи зі свіжим походженням і реалістичною оцінкою.