Фото: Sotheby’s
У світі великих статків мистецтво дедалі частіше перестає бути лише символом статусу чи предметом колекціонування. Для найбагатших людей планети воно стає повноцінним інвестиційним активом, здатним приносити прибутковість, недосяжну для багатьох традиційних фінансових інструментів. Одним із найяскравіших прикладів цього у 2026 році стала історія британського мільярдера Джо Льюїса, який протягом кількох місяців продав частину своєї знаменитої колекції через Sotheby’s, отримавши майже 350 млн фунтів стерлінгів, або близько 470 млн доларів.
Найгучнішою подією стали вечірні торги Masterpieces from the Lewis Collection, що відбулися 24 червня в Лондоні. За два аукціони було продано твори майже на 303 млн фунтів стерлінгів, або близько 410 млн доларів. Це один із найбільших результатів продажу приватної колекції в історії Sotheby’s та одна з найважливіших подій світового артринку останніх років. Деякі лоти перевищили верхню межу естимейтів на 329%, підтвердивши надзвичайний попит на музейні роботи з бездоганним провенансом.
Втім, справжня цінність цієї історії полягає не лише в рекордних сумах. Продажі показали, наскільки прибутковою може бути стратегія довгострокового колекціонування.
Ще у березні Sotheby’s виставив першу частину зібрання Льюїса, присвячену художникам так званої Лондонської школи. Саме тоді було встановлено один із найвражаючих фінансових результатів. Автопортрет Френсіса Бекона 1972 року, який Льюїс придбав у 1994 році за 364,5 тис. фунтів стерлінгів, був проданий за 16 млн фунтів (близько $21,4 млн). За трохи більше ніж три десятиліття вартість твору зросла більш ніж у 37 разів. Це означає прибутковість понад 3500%, що стало одним із найуспішніших прикладів довгострокового інвестування в мистецтво серед робіт, проданих цього року.
Фото: Sotheby’s
Червневі торги лише закріпили цей успіх. Найдорожчим лотом вечора стала картина Амедео Модільяні «Оголена з намистом» (Nu assis au collier), яка була продана за £48,24 млн ($66 млн). Другий результат показав портрет Гертруди Льов пензля Густава Клімта — £36,16 млн ($49,5 млн). Третє місце посіла робота Люсіана Фройда «Спляча біля килима з левом» (Sleeping by the Lion Carpet), що принесла £29,26 млн ($40 млн). Значні суми також принесли роботи Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Едгара Дега, Хаїма Сутіна та інших класиків модернізму.
За підрахунками Bloomberg, на трьох аукціонах Sotheby’s цього року родина Льюїсів отримала понад 500% прибутку на більшості проданих робіт. Іншими словами, багато полотен за десятиліття подорожчали щонайменше у шість разів. Автопортрет Бекона став рекордсменом із прибутковості, однак він був далеко не єдиним прикладом надзвичайно вдалого інвестування.
Показовою є й історія картини Хаїма Сутіна «Юний робітник». Джо Льюїс придбав її приблизно тридцять років тому на аукціоні Christie’s за 350 тис. доларів, а цього року продав більш ніж у сім разів дорожче. Для фондового ринку така дохідність за тривалий період є дуже хорошим результатом. Для мистецтва це ще раз підтверджує, наскільки важливими є якість твору, провенанс і терпіння колекціонера.
Успіх Льюїса не можна пояснити випадковістю. Він десятиліттями купував не просто відомі імена, а найкращі роботи музейного рівня. Більшість із них він практично не перепродував, а зберігав упродовж двадцяти або навіть тридцяти років. Твори прикрашали його офіси, приватні резиденції та навіть 98-метрову суперяхту Aviva, де експонувалися картини Френсіса Бекона. У створеному Tavistock Group житловому комплексі у Флориді встановлено відливку знаменитої бронзової скульптури Артуро Ді Модіки «Атакуючий бик» з Волл-стріт, а також роботи британських скульпторів Генрі Мура та Філіпа Джексона. Для Льюїса мистецтво було не лише інвестицією, а й частиною простору, у якому він жив і працював.
Не менш важливою стала роль його доньки Вів’єн Льюїс, яка сьогодні дедалі активніше формує майбутнє колекції. Саме вона підтримала рішення продати частину зібрання. За її словами, родина завжди розуміла, що є лише тимчасовими хранителями цих шедеврів, а найкращий момент для їхнього переходу до нових власників настав саме зараз.
Президент Sotheby’s Europe Олівер Баркер назвав ці торги переломним моментом для лондонського артринку. На його думку, Джо Льюїс свідомо обрав Лондон головним майданчиком продажу, що дозволило зробити колекцію центральною подією аукціонного сезону та привернути увагу колекціонерів з усього світу.
Історія Джо Льюїса є одним із найпереконливіших доказів того, що висококласне мистецтво здатне бути не лише культурною цінністю, а й ефективним фінансовим активом. Валютний трейдер, який свого часу заробив мільярди на спекуляціях із фунтом стерлінгів та мексиканським песо, зрештою продемонстрував, що найстабільнішою інвестицією можуть виявитися картини, придбані десятки років тому. Продажі 2026 року лише підтвердили: у світі великих капіталів справжні шедеври залишаються однією з найнадійніших форм довгострокового збереження та примноження статків.