Дорого і масштабно: чому колекціонери створюють парки скульптур

Останні роки демонструють справжній бум відкриття парків скульптур у різних країнах. Ще один масштабний проєкт розпочав один із найвпливовіших колекціонерів США, аргентинсько-американський мільярдер Хорхе Перес в Аспені, штат Колорадо. Він придбав маєток La Estancia площею понад 80 гектарів і вже активно наповнює його монументальними роботами світових художників. Відкриття парку заплановане на 2026 рік.

Ідея виникла з особистої пристрасті до подібних просторів. «Я люблю відвідувати великі парки скульптур у світі й завжди думав: було б чудово мати власну землю, щоб зробити щось подібне», – каже Перес. Сьогодні у майбутньому парку вже близько 60 робіт – серед них творіння Фернандо Ботеро, Роберта Індіани, Сема Френсіса, Дебори Баттерфілд, Сандфорда Біґґерса та Йінки Шонібаре.

Перес відомий активними закупівлями через аукціони та провідні галереї. Нещодавно він придбав у Goodman Gallery нову роботу Вільяма Кентріджа з серії Paper Procession, яка нині експонується в Yorkshire Sculpture Park у Великій Британії. Ціни, які він платить за монументальні твори, коливаються від 100 тисяч до 5 мільйонів доларів. «Знайти велику й по-справжньому цікаву роботу непросто – це не картини, які щодня з’являються на аукціонах», – пояснює колекціонер.

Його амбіційний проєкт потрапив у хвилю глобального інтересу до парків скульптур. Попри зростання вартості виробництва та транспортування, кількість нових просторів під відкритим небом зростає в усьому світі — від Франції та Іспанії до Великої Британії й США. За словами Ани Паули Де Аро з мексиканської галереї OMR, після пандемії люди почали шукати мистецькі враження без стін і квитків. Парки дозволяють залучати ширшу аудиторію, формувати ідентичність міст та створювати довготривалі культурні символи. Для художників робота у великому форматі також має особливу привабливість: вона стає середовищем, яке взаємодіє з глядачем і пейзажем, і може існувати десятиліттями.

Водночас це дорога й складна сфера. Матеріали для стійких робіт стають усе дорожчими, оренда великих майстерень для митців – дедалі менш доступною, а логістика зростає швидше, ніж ціни на ринку. Але попит не падає, адже великі скульптури перетворюються на культурні ландмарки, а для багатьох міст і колекціонерів стають способом заявити про себе.

Перес, який роками формує масштабну колекцію, сьогодні уособлює цю тенденцію: мистецтво не тільки для приватних резиденцій, а й для публічного простору. Його парк в Аспені має всі шанси стати однією з найамбітніших скульптурних ініціатив у Північній Америці та увійти до переліку найвизначніших у світі.

Попри зростання вартості, колекціонер не зупиняється. Навпаки – він бачить у парку можливість створити культурну візитівку Аспена. І додає, що слабкість долара до євро та фунта лише підштовхує його активніше купувати роботи в Європі та Латинській Америці.