Фото: Катаріна Премфорс / The New York Times
«Конкуренція — це західне поняття», — сказала під час панелі на Art Basel у червні шейха Майясса бінт Хамад бін Халіфа Аль Тані, очільниця Qatar Museums і одна з найвпливовіших колекціонерок світу. Її слова добре відображають нинішній дух регіону: держави Перської затоки більше не змагаються між собою — вони формують нову географію сучасного мистецтва.
Від пустелі до артмегаполісів
З листопада до березня тут триває культурний сезон без пауз: Abu Dhabi Art, Noor Riyadh, Art Dubai, Sharjah Biennial, Desert X AlUla, а з 2026 року — Art Basel Qatar. Замість браку ресурсів тепер відчутний лише брак часу.
Після пандемії регіон отримав «ковідне підживлення»: тисячі заможних європейців та індійців переїхали до Дубая й Дохи, тікаючи від податків і бюрократії. За 2024 рік в ОАЕ переселилися понад 6,700 мільйонерів — нові мешканці, які приносять із собою колекції, амбіції та звичку купувати мистецтво.
Музеї ростуть, як оазиси
Поки на Заході музеї скорочують бюджети, у затоці — купують і будують. Абу-Дабі готується до відкриття власного Guggenheim й проведення ярмарку Frieze , Катар створює музей сучасного мистецтва Art Mill, а Саудівська Аравія — цілу мережу нових музеїв. Паралельно зростають артрайони, резиденції, навчальні центри та приватні фонди.
«Зростає інтерес до розвитку культури як способу диверсифікації економіки, — каже лівансько-французький бізнесмен і один із найвідоміших колекціонерів Дубая Елі Хурі. — Раніше головний акцент робився на нерухомості. Тепер культуру розглядають як рушій економічного зростання, засіб залучення туризму й підвищення якості життя».
Його слова точно описують те, що відбувається сьогодні: культура стає не лише інструментом “м’якої сили”, а й реальною економічною стратегією.
Нове покоління колекціонерів
На відміну від західної традиції, де музеї тихо «виборюють» дари у меценатів, у затоці колекціонери діють самостійно. Хурі, Султан Соуд Аль Кассімі чи Андреїна Перес-Сіснерос створюють власні фонди й приватні простори. Для багатьох іноземців колекціонування мистецтва стає способом «пустити коріння» в регіоні.
Перес-Сіснерос, онука відомої кубинсько-венесуельської меценатки, зібрала в Дубаї колекцію близькосхідних митців, проводячи паралелі між геометричними традиціями Близького Сходу й Латинської Америки.
Саудівська Аравія прокидається
Якщо ОАЕ — це вже зрілий ринок, то Саудівська Аравія лише набирає обертів. Реформи Vision 2030 відкрили країну для світу — і тепер артподії тут збирають тисячі відвідувачів. Sotheby’s провів перший аукціон у Ер-Ріяді просто неба, а Christie’s відкрив офіс у місті. Проте державний сектор поки зосереджений не на продажах, а на просвітницьких і музейних проєктах.
«Саудівська Аравія була сплячим гігантом. Тепер вона прокинулась — і впливає на всіх довкола», — зазначає Едвард Гіббс із Sotheby’s.
Катар повертає амбіції
Першим у гру ще на початку 2000-х увійшов саме Катар. Його мережа музеїв і масштабні закупівлі зробили Доху головним гравцем. Тепер країна готує відкриття музеїв Lusail і Art Mill, а в 2026-му прийме Art Basel Qatar — перше видання швейцарського ярмарку на Близькому Сході.
Перший випуск обіцяє бути камерним — лише 50 галерей і кураторська концепція від єгипетського художника Ваеля Шавкі. Частину витрат для учасників покриє сам Art Basel, що сигналізує: ринок ще формується, але інтерес — глобальний.
Мистецтво як стратегія
Попри напруження у світі, регіон не зупиняється. Для митців Перської затоки це час великих можливостей і викликів — замовлень багато, але бракує незалежних просторів і часу на експеримент.
«Ми отримали увагу і підтримку, але іноді хочеться просто зупинитися й осмислити, що ми створюємо», — каже художниця з Абу-Дабі Афра Аль Дахері.
Перська затока сьогодні — це вже не периферія артринку, а новий центр тяжіння. Тут формується власна модель культурного розвитку — впевнена, амбітна й економічно далекоглядна.