Фото: Sotheby’s
У Нью-Йорку на денному аукціоні Sotheby’s справжнім відкриттям став невеликий пуантилістичний портрет “Молода жінка, що в’яже (Жулі Леммен)“, створений у 1890 році бельгійським неоімпресіоністом Жоржем Лемменом. Робота, яку оцінювали у $50,000–70,000, була продана за $698,500.
Це не лише більш ніж удесятеро перевищило очікування, але й установило новий рекорд аукціонного продажу для художника, удвічі перевершивши його попередній максимум, зафіксований ще у 2004 році. Для художника, ім’я якого досі знали хіба що фахівці з неоімпресіонізму, це — історичний прорив.
Картина зображує сестру митця, Жулі Фредеріку Леммен, у момент зосередженого в’язання. Її фігура в чорній сукні, написана серед ніжно-рожевих і зелених крапок, створює атмосферу інтимної тиші — винятковий приклад застосування техніки пуантилизму для створення психологічно насиченого портрета.
Робота походила з приватної колекції у Флориді та не з’являлась на ринку понад 60 років — її придбали в галереї Hirschl and Adler у Нью-Йорку ще у 1960-му. Така тривала відсутність публічної експозиції, ідеальний стан збереження та художня якість спричинили ажіотаж: на торги зареєструвалися понад 12 учасників, включно з музеєм, дилерами та колекціонерами.
Особливої ваги цьому продажу надає ще один факт: картина мала гарантію продажу. Це означає, що сторонній учасник погодився купити її за фіксовану суму — ймовірно, $550,000 — у випадку, якщо не буде вищих ставок. Але попит виявився високим, і торги підняли ціну ще на $148,500 — це так званий преміум покупця, який був розподілений між продавцем, аукціонним домом і гарантом. Таким чином, третя сторона — гарант, отримала суттєвий прибуток, не купуючи твір, а лише надавши свою фінансову гарантію.
Жорж Леммен хоч і не належить до найгучніших імен свого часу, був учасником впливового гуртка «Les XX» — разом із Джеймсом Енсором, Полем Сіньяком і Тео ван Рейссельбергом. Він перейняв техніку пуантилізму після знайомства з шедевром Жоржа Сера “Неділя після обіду на острові Гранд-Жатт“, який побачив у Брюсселі у 1887 році.
Як зазначив радник і колишній очільник відділу імпресіонізму в Sotheby’s Девід Норман: «Я завжди раджу колекціонерам обирати сильний твір “другорядного” художника замість слабкої роботи зірки — якщо митець був серед перших у русі». Леммен, схоже, був саме таким. І цього травня він несподівано нагадав про себе ринку — голосно, впевнено і дорого».
Нещодавно Marbeks також писав, що тайванський мільярдер заробив $135 млн, не купуючи картину да Вінчі.