За останні два роки на ринок масово почали виходити роботи з великих приватних колекцій, які десятиліттями практично не з’являлися на торгах. Серед них — колекції Пола Аллена, С. І. Ньюхауса, Роберта Мнучіна, Маріан Гудман, Леонарда Лаудера та Барбари Гладстон. Частина цих колекціонерів померла, інші завершують свій колекційний шлях, відкриваючи для аукціонних будинків доступ до творів, які роками залишалися недоступними для покупців.
Саме такі великі колекції стали одним із головних двигунів відновлення артринку. У першому півріччі 2026 року Christie’s повідомив про продажі на $4,5 млрд, а Sotheby’s — на $4,4 млрд. Для Christie’s це найкращий результат за п’ять років, для Sotheby’s — рекордний показник. Водночас аналітики наголошують: зростання значною мірою забезпечили не загальне пожвавлення попиту, а виняткові приватні колекції.
«Немає сумніву, що відновлення ринку зараз повністю забезпечують саме ці колекції», — сказала ARTnews Марі-Клаудія Хіменес, партнерка та керівниця Withers Art and Advisory, колишня топменеджерка Sotheby’s.
Проблема артринку полягає у дефіциті якісних робіт. Шедеври десятиліттями залишаються у приватних руках або потрапляють до музеїв і фактично зникають із ринку. Саме спадщина колекціонера створює момент, коли одразу з’являється велика кількість дорогих творів.
Клер Мак-Ендрю, авторка Art Basel & UBS Global Collecting Survey, ще у 2024 році зазначала, що проблема була не стільки у зменшенні кількості заможних покупців, скільки у нестачі дорогих робіт, які можна було б їм запропонувати.
Ця тенденція може посилитися найближчими роками через масштабну передачу статків від старших поколінь до їхніх спадкоємців. За даними Deloitte Private and ArtTactic Art & Finance Report, протягом наступного десятиліття може перейти у спадщину близько $1 трлн вартості мистецтва. Частина спадкоємців збереже твори, але багато хто, ймовірно, обере продаж.
Показовим прикладом став Пол Аллен, співзасновник Microsoft. Його колекція у 2022 році стала першою приватною колекцією, яка перевищила на аукціоні позначку $1 млрд. Роботи Леонарда Лаудера також допомогли Sotheby’s суттєво посилити результати минулого року.
Однак на ринок виходять не лише спадкові колекції. Марі-Клаудія Хіменес називає серед прикладів Полін Карпідас і Джо Льюїса, які продавали значні частини своїх колекцій ще за життя. «Це поєднання двох типів людей — тих, хто помер, і тих, хто перебуває наприкінці свого колекційного шляху», — пояснила вона.
Для аукціонних будинків такі колекції особливо привабливі. Спадкоємцям часто потрібно сплачувати податки у визначені строки, тому вони зацікавлені у гарантованому результаті. За словами Мітчелла Цукермана, співзасновника Art Market Advisors і колишнього керівника Sotheby’s, саме тому аукціонні будинки часто пропонують гарантії.
«Є нескінченний запас колекцій, що належать власникам мистецтва», — зазначає Цукерман, який працює на аукціонному ринку з 1970-х років.
За колекції між собою активно конкурують Christie’s і Sotheby’s, пропонуючи спадкоємцям не лише фінансові гарантії, а й масштабну маркетингову кампанію. Мадлен Лісснер, виконавча віцепрезидентка глобального підрозділу образотворчого мистецтва Sotheby’s, зазначає, що великі колекції рідко складаються лише з живопису: разом із картинами можуть продаватися меблі, ювелірні вироби, годинники, дизайн та інші предмети.
Важливою частиною цієї боротьби є й історія колекціонера. Аукціонні будинки перетворюють продаж на розповідь про смак і життя його власника, створюючи для родини своєрідний публічний пам’ятник.
Проте головне питання для ринку залишається відкритим: чи буде наступне покоління достатньо зацікавлене купувати мистецтво, яке нинішнє покоління колекціонерів поступово виставляє на продаж?