Журнал «Образотворче мистецтво» є найстарішим в Україні періодичним виданням, що протягом дев’яти десятиліть відображає розвиток національної мистецької культури, документує основні процеси художнього життя та формує професійну комунікацію між мистцями, критиками й дослідниками. Відзначення 90-річного ювілею журналу покликане актуалізувати його внесок у формування мистецького середовища, а також створити платформу для сучасного діалогу про роль спеціалізованих видань у збереженні та розвитку української культури. Виставка «Образ з обкладинки», кураторами якої є Володимир Петрашик та Леся Кочергіна, створена з метою розповісти історію часопису в друкованих образах з обкладинок і творах живих художників.
Експозиція складається з двох частин, кожна з яких є своєрідним літописом.
Перша частина розказує про історію журналу крізь призму його візуальної репрезентації – обкладинки, від першої – 1935 року і до ювілейної – 2025 року. Обкладинка завжди була «обличчям» видання, своєрідним кодом часу, що віддзеркалював не лише зміст номера, а й естетичні та ідеологічні тенденції епохи. Вона поєднує в собі редакційну концепцію, мистецький смак та образні символи, які формують культурну пам’ять поколінь. Обрані обкладинки з 1930–1980-х років демонструють традицію радянського мистецького друку: від офіційних образів соцреалізму до поступового розширення тематичного діапазону.
1990-і – початок 2000-х – період переходу й пошуку, а відтак обкладинки відображають кризу та оновлення, демократизацію мистецького процесу, появу нових тем і постатей.
З 2000-х розпочинається нова ера глобалізації і невпинного руху – тут експозиція акцентує на сучасному дизайні та поліфонії художніх практик, що формують нову візуальність української культури.
Важливою частиною експозиції є висловлення шани людям, які стоять за творенням 90-літньої видавничої історії – українським редакторам журналу в різні часи: П. Говді, О. Журавлю, М. Маричевському, О. Федоруку, В. Петрашику. Їх самовіддана праця не лише вберегла видання в буремні часи, а й створила міцний фундамент для майбутнього.
Друга частина експозиції представляє твори мистців, які в різні часи репрезентувалися на обкладинках журналу. Такий підхід дає змогу простежити певний етап історії мистецтва України, еволюцію художніх стилів та зміну мистецьких орієнтирів від радянського періоду до сучасності. Виставка є певним візуальним архівом культурних і мистецьких смислів, що формували ідентичність українського мистецтва протягом майже століття.
Нинішня роль і перспективи розвитку
Сьогодні, коли українське суспільство переживає війну і глибокі трансформації, журнал «Образотворче мистецтво» знову постає перед важливим викликом: зберігати тяглість культурної памʼяті й водночас бути відкритим до нових тенденцій, експериментів і глобальних контекстів. Стан часопису я окреслив би як етап оновлення та самовизначення. Ми залишаємося фаховим виданням, що документує мистецькі процеси, формує професійну дискусію та забезпечує історичну спадкоємність. Але воднораз прагнемо бути майданчиком для живого діалогу між художниками, критиками, науковцями та широкою читацькою аудиторією.
Одним із головних завдань є розширення комунікаційного поля. Ми працюємо над тим, щоб журнал був не лише друкованим носієм, але й сучасною інтерактивною платформою – з онлайн-версією, мультимедійними додатками, відкритим архівом попередніх номерів. Це дозволить нам зберегти велику спадщину і зробити її доступною молодому поколінню.
Важливим напрямом залишається підтримка українського художника. У час глобалізації, коли світові артринки часто диктують власні стандарти, завдання нашого видання – представити багатство й різноманіття українського мистецтва, його унікальні національні риси та водночас здатність інтегруватися у світовий простір.
Перспективу розвитку журналу вбачаю в кількох вимірах:
- науково-аналітичному – посилення досліджень та публікацій, що систематизують новітні явища;
- інформаційному – регулярне висвітлення найважливіших виставок, артфестивалів, резиденцій, симпозіумів;
- освітньому – робота з молодою аудиторією, публікація текстів, що пояснюють складні явища доступною мовою;
- міжнародному – розвиток партнерства із закордонними виданнями, участь у культурній дипломатії України.
Я переконаний, що майбутнє «Образотворчого мистецтва» полягає в його здатності бути не лише свідком і хронікером мистецьких процесів, а й активним учасником формування середовища. Саме в цьому – місія і сила журналу, який уже понад девʼять десятиліть лишається живим голосом укранського мистецтва.