Нові обличчя Національної академії мистецтв України: Степан Рябченко та Назар Білик

3–4 липня 2025 року під час XXX сесії Загальних зборів у Києві до складу Національної академії мистецтв України було обрано нових членів-кореспондентів. Серед них — два визначні митці, які уособлюють найсучасніші вектори розвитку українського мистецтва: Степан Рябченко з Одеси та Назар Білик з Києва. Їхнє обрання — це не лише особисте визнання, а й знакова подія для української культури, що свідчить про відкритість Академії до нових медіа, актуальної пластичної мови й художнього мислення XXI століття.

Степан Рябченко — цифровий візіонер і архітектор віртуального світу

Одеський художник Степан Рябченко став наймолодшим членом чинного складу Академії та її єдиним представником з Одеси. Його включення до складу Національної академії мистецтв України символізує визнання цифрового мистецтва як важливої частини сучасного художнього процесу.

Степан Рябченко є провідним українським художником, що працює на перетині цифрового мистецтва, відеоарту, скульптури, світлових інсталяцій, графіки, фотографії та концептуальної архітектури. Його творчість — це масштабна художня система, в якій вигадані істоти, метафізичні ландшафти та віртуальна архітектура утворюють автономні світи, підпорядковані внутрішнім законам. У цих світах зникає межа між реальним і вигаданим, між органічним і цифровим, між міфом і технологією.

Виставкова діяльність Степана Рябченка охоплює низку провідних художніх інституцій в Україні та за її межами, формуючи послідовну міжнародну присутність митця. В Україні його проєкти демонструвалися у таких ключових центрах, як PinchukArtCentre, Мистецький арсенал, Національний художній музей України, Український дім, Одеський музей західного та східного мистецтва, Музей сучасного мистецтва Одеси, Єрмілов Центр (Харків), Інститут проблем сучасного мистецтва та Центр сучасного мистецтва М17 (Київ). У міжнародному контексті його роботи були представлені в численних престижних музеях та галереях, зокрема у MAXXI — National Museum of 21st Century Arts (Рим), Albertina Modern (Відень), Art & History Museum (Брюссель), Ludwig Museum (Будапешт), Saatchi Gallery (Лондон), Ars Electronica Center (Лінц), Moderna Galerija (Любляна), Krolikarnia (Варшава), Silkeborg Bad Art Centre (Сількеборг) Danubiana Meulensteen Art Museum (Братислава), Museum of Contemporary Art (Загреб), Ukrainian Institute of America (Нью-Йорк) та інших. Географія та рівень цих проєктів лише частково відображають масштаб виставкової активності художника, яка постійно розширюється й охоплює найактуальніші платформи сучасного мистецтва в Європі, США та за їх межами.

Його творчість отримала численні професійні відзнаки, які підкреслюють вагу його внеску в сучасне мистецтво як на національному, так і на міжнародному рівнях. У 2021 році Степан Рябченко увійшов до престижного списку 15 найкращих цифрових художників світу за версією Electric Artefacts (Велика Британія). Серед інших нагород — премія «Арт-Акт» (2010), Kyiv Sculpture Project (2012), включення до рейтингу Forbes Ukraine: 30 до 30 (2015), перемога в конкурсі на створення скульптурного символу для міжнародного аеропорту «Одеса» (2019), а також вихід у фінал Tampa International Airport Public Art Project (США, 2020). У 2022 році Рябченко став лауреатом Премії імені Михайла Божія у номінації «Монументальне мистецтво».

«Творчість одеського художника Степана Рябченка належить до тих явищ, що формують простір сучасного українського мистецтва, визначають його обшири та інтенції. Естетика нового медійного мистецтва, в царині якого працює художник, не лише відкриває інші виміри творчості, а й потребує від митця особливих якостей: фантазії, відчуття простору та тих “метаморфоз зображення”, що відкривають та унаочнюють дивні зв’язки між реальним та віртуальним, справжнім та вигаданим… Невипадково однією з тем, які захоплюють художника, є “нова природа”, де перетинаються міфи і вигадки, враження від оточуючого світу і інші, несподівані його проєкції», — зазначає мистецтвознавиця Галина Скляренко.

Назар Білик — скульптор метафізичного споглядання і пластичної поезії

Київський художник Назар Білик є одним із провідних представників сучасної української скульптури. Його включення до Академії є визнанням нової пластичної мови, що поєднує традиційну форму з філософським змістом.

У своїх роботах він звертається до тем метафізичної присутності, діалектики повноти й порожнечі, зв’язку між видимим і невидимим. Його найвідоміша робота — скульптура «Дощ» (2010), встановлена на Пейзажній алеї в Києві. Це бронзова постать чоловіка із краплею на чолі — символ миті осяяння і внутрішнього світла. За словами самого автора, ця крапля — «не просто вода, а мисляча субстанція, мозок, що перебуває не всередині “Я”, а у світі».

Його ключові серії — «Форма порожнечі», «Контрформи», «Ємності» — досліджують глибину та багатовимірність скульптурної матерії. Контрформи, що народжуються з негативу й існують лише в акті споглядання; антиформи, в яких відсутність набуває монументального змісту; бронзові ємності, наповнені порожнечею як трансцендентною сутністю — все це утворює єдину систему світогляду, де скульптура не зображає — а споглядає і змушує бачити.

Виставкова діяльність Назара Білика охоплює низку провідних інституцій в Україні та за її межами. В Україні його проєкти демонструвалися у таких ключових центрах, як Національний художній музей України, Мистецький арсенал, Інститут проблем сучасного мистецтва, Український дім, Центр сучасного мистецтва М17, Karas Gallery і Bottega Gallery (Київ), Єрмілов Центр (Харків). У міжнародному контексті роботи Білика були представлені в таких авторитетних локаціях, як Saatchi Gallery (Лондон), Black Square Gallery (Маямі), House on Lützowplatz (Берлін), Art & History Museum (Брюссель), Silkeborg Bad Art Centre (Сількеборг), Massimoligreggi Gallery (Катанія), Jinji Lake Art Museum (Китай) та інши.

У 2010 році Назар Білик став фіналістом конкурсу МУХІ (Молоді українські художники). У 2013 році він здобув грант Президента України в галузі образотворчого мистецтва для реалізації проєкту «Контрформи». Серед інших досягнень — перемога в конкурсі на найкращий проєкт пам’ятника «Убієнним синам України» (у співавторстві з Миколою Малишком, 2004), що був реалізований у меморіальному комплексі «Сандармох» (Карелія, РФ). У 2019 році він став фіналістом бієнале скульптури та ленд-арту SMACH (Італія).

«Твори Назара Білика занурюють нас у стан внутрішньої тиші. Цей стан поступового спустошення посудини внутрішнього змісту, заради отримання ясності істинного бачення, дуже схожий на медитацію. Створюючи і потім руйнуючи “каскади всесвітів”, той, хто медитує, приходить до невидимого витоку видимого світу, до його творчого начала. Початковість прозора і ледь помітна, наповнена і пуста. Це яскравий образ вищої цілісності світу, вона потенційно містить у собі всю різноманітність його форм», — підкреслює мистецтвознавиця Вікторія Бурлака.

Символ нового покоління українського мистецтва

Обидва художники представляють новітнє покоління українських митців — тих, хто осмислює реальність через нові медіа, просторові інтервенції, філософську метафору та художню автономію. Їхнє обрання до складу Національної академії мистецтв України є важливою інституційною подією, що засвідчує: сучасне українське мистецтво, попри всі виклики, формує глибокий і резонансний образ культури України у світовому контексті.