Фото: Jude Edginton для The Times Magazine
Новий американський посол у Великій Британії Воррен Стівенс перетворив свою офіційну резиденцію Winfield House у Ріджентс-парку на приватний музей. На стінах особняка тепер висять шедеври з його сімейної колекції, яку він привіз з собою зі США: кілька полотен Сезанна, Ренуар, Дега, Піссарро та головна перлина — Моне «Захід сонця на Сені біля Порт-Вілле» (1883) над каміном у вітальні, повідомляє The Times.
Стівенс, фінансист із Арканзасу та давній донор Республіканської партії, прибув у Лондон цього літа разом із дружиною Гаррієт. «Мені здається, ніби ця картина була написана спеціально для цієї кімнати», — зауважив Стівенс про Моне, відзначивши, що його батько почав збирати колекцію разом із Arkansas Museum of Fine Arts. Згодом родина розширила збірку до творів абстрактного експресіонізму, хоча нинішня експозиція в Лондоні підкреслює насамперед імпресіонізм.
Фото: arkmfa.org
Winfield House традиційно служив майданчиком культурної дипломатії. Попередні посли також використовували мистецтво, щоб задати тон своїй дипломатії. Анненберги у 1970-х демонстрували роботи Ван Гога; пізніше Джейн Гартлі віддавала перевагу американським майстрам післявоєнного періоду, таким як Елсворт Келлі та Віллем де Кунінг. Більшість послів спиралися на позики з програми Державного департаменту “Art in Embassies”. Стівенс вирізняється тим, що демонструє власні твори.
За межами мистецтва посол відомий і статками: він очолює інвестиційну компанію Stephens Inc., а його капітал Forbes оцінює у $3,5 мільярда. Як і Дональд Трамп, що призначив його на посаду, Стівенс володіє приватним гольф-клубом — Alotian Club в Арканзасі — та є постійним гостем на Trump Turnberry у Шотландії. Його внесок у $4 млн на інавгурацію Трампа лише підкреслив близькість до колишнього президента.
Нині ж у Лондоні він активно вибудовує культурні й історичні зв’язки: посилається на англійсько-шотландське коріння дружини та службу діда у Першій світовій. А для гостей резиденції перше враження формує саме колекція — полотна імпресіоністів, що працюють на імідж і статус не гірше за дипломатичні промови.