Фото: facebook.com/nataliyabagatskaya
Цю статтю я давно планував написати для Marbeks… Все почалося з перегляду стрічки дописів у Facebook. Гортаючи її, мою увагу привернула реалістична робота у стилі поп-арту із зображенням дівчини на яскравому тлі, яка мала обличчя знаменитої Джоконди. Це був допис від подруги по Facebook Наталії Багацької, хоча в реальному житті ми не знайомі.
Перше, що спало мені на думку, мабуть, це цифрова робота, створена за допомогою Photoshop або популярного зараз AI. Чесно кажучи, не вдаючись у деталі, я кілька хвилин подивився на сюжет і продовжив скролити стрічку.
Згодом мені знову почали траплятися її роботи, які щоразу привертали мою увагу (дякуючи алгоритмам Facebook). Цього разу я вирішив дізнатися більше про автора цих заворожуючих поглядом Джоконд.
На моє велике здивування, ці роботи були створені не цифровими інструментами, а акрилом на полотні. Я подумав: “Вау, це так круто!” Реалістичність, незвичні для українських художників сюжети, відчутний оригінальний стиль – творчість Наталії дійсно вирізняється своєю впізнаваністю.
Пошукавши інформацію про неї в українському інтернеті, я не знайшов жодних згадок у ЗМІ. У той час, як виявилося, французькі та британські журнали про мистецтво вже публікували її роботи на обкладинках і брали в неї інтерв’ю.
Я вирішив написати Наталії, щоб більше дізнатися про її творчість і розповісти про неї ширшій аудиторії.
Про тягу до мистецтва
Мій художній талант передався мені ще від прадіда. Все дитинство я постійно щось малювала. Проте довгий час я була зосереджена на створенні колекцій одягу для різних брендів, і це призвело до емоційного виснаження. Виходом для мене став живопис.
Про початок образу Мони Лізи у сюжетах
24 лютого 2022 року життя в Києві стало схожим на фільм Стівена Кінга, де люди раптово зникли. Пусті вулиці, темні будинки, зачинені магазини та аптеки. Лише неонова реклама салону краси (яку, напевно, забули вимкнути) напроти мого будинку створювала ілюзію життя.
Щоб втекти від реальності, я почала малювати ілюзорне життя, яким воно було б чи могло б бути, якби не агресія москви. Як у фільмі “Аватар”, де герой жив яскравим життям у створеному світі, хоча справжнього життя вже майже не було.
В якості образу аватара я вибрала обличчя Мони Лізи, адже це архетип жіночого обличчя. Воно знайоме кожному, але за ним не стоїть конкретна історія життя. Про Мону Лізу відомо лише, що вона була дружиною заможного купця Ель Джокондо, і її змалював великий Леонардо.
Тому її образ може бути втілений у будь-якому вигляді, що не викликає конфлікту. Вона пережила не одну війну і залишатиметься такою ж красивою і бажаною в майбутньому.
Про каліфорнійський дух у творчості
Американська пустеля – це безмежний простір, якого мені зараз катастрофічно не вистачає. Траса 66 – це залишки колишнього вируючого життя, острівці спогадів і ностальгії. Мені це зараз дуже співзвучно. А ще більшість моїх шанувальників – у сонячній Каліфорнії. Вони люблять мене, а я люблю Каліфорнію.
Про ставлення українських галеристів
В Україні багато галеристів ставляться до моєї творчості зверхньо. Я працюю з вигаданими сюжетами, але в реалістичному стилі, а вони, мабуть, не люблять реалізм. Чи багато ви бачили виставок реалізму у нас? До того ж мої роботи мають в основному логічну, ментальну основу, а галеристи більше надають перевагу емоційним творам.
Про колекціонерів
В основному роботи купують колекціонери з-за кордону, найбільше — із США, хоча були навіть із В’єтнаму, Австралії, Нової Зеландії.
Відповіді художниці на ці запитання дозволяють зануритися в її творчий світ, зрозуміти, з чого все почалося, і що надихає її створювати унікальні твори. На мою думку, роботи Наталії Багацької мають усі шанси здобути успіх і серед українських колекціонерів, адже за кордоном вона вже завоювала шанувальників. Її талант у реалістичному живописі та оригінальна концепція заслуговують на широку увагу глядачів.
