Заможні колекціонери дедалі активніше використовують штучний інтелект та цифрові інструменти, щоб шукати художників, перевіряти роботи та оцінювати їхню вартість. Водночас вони стали значно обережнішими щодо купівлі мистецтва авторів, яких раніше не знали. Такий парадокс виявило нове дослідження Art Basel та UBS Survey of Global Collecting 2026, підготовлене Arts Economics докторки Клер МакЕндрю.
Дослідження базується на відповідях 3100 заможних колекціонерів (HNWIs) із 10 ключових артринків: США, Великої Британії, материкового Китаю, Гонконгу, Франції, Австралії, Німеччини, Японії, Бразилії та Сінгапуру. Автори дослідження аналізували не лише те, що купують колекціонери, а й те, як вони приймають рішення про придбання мистецтва.
Одна з найбільш помітних змін — стрімке поширення ШІ як інструменту для колекціонування. У 2026 році 22% опитаних використовували застосунки або ШІ для пошуку інформації та порад щодо мистецтва. Ще у 2024 році таких колекціонерів було лише 4%. Водночас 58% загалом користувалися цифровими ресурсами для дослідження мистецтва, а 72% проводили власне помірне або значне дослідження перед покупкою. Серед покоління Gen Z (зумери — люди, народжені приблизно з 1997 по 2012 рік) цей показник сягнув 80%.
Колекціонери при цьому досить оптимістично оцінюють роль ШІ. 67% вважають, що він позитивно впливає на пошук нових художників і творів, 66% — на персоналізовані рекомендації, 65% — на перевірку походження та автентичності, а 64% — на аналіз цін і оцінку вартості мистецтва. Водночас серед головних ризиків називають шахрайство, підробки та можливі маніпуляції артринком.
Але саме тут з’являється головний парадокс дослідження. Попри те, що колекціонери стали більше досліджувати ринок і отримали нові цифрові інструменти для пошуку художників, частка тих, хто купував роботи авторів, яких раніше для себе не відкривали, впала з 66% у 2025 році до 45% у 2026-му. Це найнижчий показник за п’ять років. Дані свідчать про посилення обережності та більшу орієнтацію на вже відомі імена.
Найвідкритішими до нових імен залишаються молодші колекціонери. 56% представників Gen Z купували роботи незнайомих їм раніше художників, тоді як серед бумерів таких було лише 36%. Жінки також виявилися більш схильними до відкриття нових авторів, ніж чоловіки: 49% проти 43%.
При цьому саме Gen Z стала найбільш витратним поколінням серед заможних колекціонерів. У 2025 році та першій половині 2026-го представники цього покоління витрачали на мистецтво в середньому $347 460 — більш ніж удвічі більше, ніж старші покоління. Для порівняння, середній показник серед усіх опитаних заможних колекціонерів становив $124 265. Gen Z також становила майже половину всіх колекціонерів, які купували роботи дорожче $1 млн.
Втім, це не означає, що молоде покоління масово переходить виключно до експериментального чи цифрового мистецтва. Навпаки, живопис залишається головною точкою входу в колекціонування: 43% опитаних назвали його серед перших трьох категорій своїх покупок, а скульптуру — 25%. Водночас Gen Z демонструє значно ширший інтерес до різних категорій мистецтва та колекціонування.
Змінюється і саме ставлення до володіння мистецтвом. Для 43% колекціонерів головною цінністю роботи є її унікальність або рідкісність. Це важливіше, ніж авторитет експертів: лише 23% назвали важливим те, що роботу поважають фахівці, а 22% — те, що її високо оцінюють інші колекціонери. Серед Gen Z значення унікальності ще вище — 48%.
Ще одна зміна стосується каналів купівлі. Попри стрімке зростання цифрових інструментів, дилери та галереї залишаються центральними для артринку: 87% опитаних купували мистецтво через дилерів упродовж останнього року. Водночас дедалі більше колекціонерів купують безпосередньо у художників — частка таких покупців зросла на 6% за рік, до 69%. Серед каналів прямих продажів уже фігурують і соціальні мережі, зокрема Instagram.
Таким чином, дослідження Art Basel та UBS показує не стільки заміну традиційного артринку штучним інтелектом, скільки його поступову перебудову. Колекціонер майбутнього стає більш самостійним дослідником: він перевіряє художника, походження роботи та її ціну ще до розмови з галереєю чи артрадником. Але водночас зростання доступу до інформації не зробило його сміливішим покупцем — навпаки, інтерес до нових імен після піку 2025 року різко знизився.
Саме на цьому тлі ШІ може стати не просто новим інструментом пошуку мистецтва, а частиною нової інфраструктури прийняття рішень на артринку, де технології допомагають колекціонеру зібрати дедалі більше інформації перед тим, як він витратить сотні тисяч або мільйони доларів.