Французький артринок опинився в стані справжньої мобілізації. Пропозиція двох депутатів — Жан-Поля Маттеї та Філіпа Жювена запровадити податок на володіння творами мистецтва у бюджеті 2026 року спричинила різку та майже одностайну реакцію індустрії.
Якщо поправку ухвалять, Франція стане єдиною великою арткраїною світу, де сам факт володіння мистецтвом буде класифіковано як оподатковуване багатство. Для ринку, який у 2023 році оцінювався в $4,2 млрд і посідає 4 місце у світі, це може стати ударом, що підірве його конкурентоздатність.
Галузь попереджає про катастрофу
Вже 27 ключових гравців — від Art Basel і Drouot до ADAGP та ADIAF — підписали спільну заяву з попередженням про можливі наслідки: скорочення ринку, відтік колекціонерів і зниження податкових надходжень до €578 млн.
Президентка Christie’s France Сесіль Вердьє у своїй реакції ставить питання, яке звучить по всій індустрії: «Як технічно можна оподаткувати те, що хтось володіє мистецтвом? Ви будете приходити додому й перевіряти, що в людей висить на стінах?».
Вона наголошує: якщо власники будуть змушені декларувати твори, більшість просто припинить купувати, продавати і навіть позичати роботи музеям, щоб уникати зайвого ризику.
«Усі колекціонери підуть»
Найрізкіше висловився впливовий паризький дилер Камель Меннур. Успіх цьогорічного Art Basel Paris, каже він, лише підкреслює абсурдність моменту: «Вони хочуть убити мистецтво цією податковою реформою. Усі колекціонери просто підуть з країни».
Схожу позицію висловив і засновник Perrotin Gallery Еммануель Перротен, підкресливши, що податок руйнує систему, яка десятиліттями будувала репутацію Парижа як артстолиці:
«Це нереалістично й небезпечно. Такі ініціативи лише відштовхують таланти, інституції та колекціонерів».
Артконсультанти додають, що Франція опиниться у нерівних умовах у межах ЄС: жодна інша держава Європейського Союзу не має нічого подібного, тож покупці просто переорієнтуються на сусідні ринки — від Брюсселя до Берліна.
Хаотичний політичний контекст
Аналітики нагадують, що ініціатива з’явилася на тлі нестабільності у французькому парламенті, де фракції змагаються за вплив і намагаються прокладати власні економічні програми. У результаті мистецтво опинилося у переліку «зручних» активів, на які легко спрямувати політичну риторику, але які надзвичайно складно регулювати.
Ідея не нова — результат той самий
Схожі пропозиції виникали і раніше — зокрема, у 1980-х роках за Фраґсуа Міттерана. Тоді, як згадує Вердьє, навіть політик, який активно підтримував податки для заможних, визнав: зачіпати мистецтво — це межа, яку не можна переходити.
Париж ризикує втратити те, що будував роками
Податок на володіння творами мистецтва міг би бути економічним експериментом, якби не одна деталь: ринок — це екосистема довіри. А довіра, кажуть учасники ринку, швидко зникає, якщо колекціонери відчувають загрозу приватності або ризикують опинитися в сірій зоні регулювання.
Поки парламент продовжує дебати, артринок вже готується до можливого перетікання угод у тінь, переїзду колекцій за кордон і нової хвилі закриттів. Франція хоче збільшити доходи, але ризикує втратити те, що зробило Париж одним із головних центрів сучасного мистецтва.
Читайте: Французький артринок є найбільш стабільний і зростаючий у світі