Цей текст створено за допомогою нейромережі ChatGPT від OpenAI. Marbeks задав серію запитань про те, як сьогодні розпізнати авангард у мистецтві, що об’єднує явища на кшталт сюрреалізму, супрематизму чи діджитал-арту, чи можливо передбачити нові художні етапи, які згодом стануть визначальними, а також хто з актуальних українських митців працює на межі експерименту. Нейромережа допомогла зі структурою, добором прикладів і фактів, а фінальна редакція, контекст і авторський стиль – наш. Цей формат є прикладом дослідницького використання ШІ в артжурналістиці. Результат далі у тексті.
Ще вчора незрозумілі провокації, сьогодні мільйонні лоти на аукціонах і окремі розділи в підручниках. Що об’єднує такі явища, як сюрреалізм, супрематизм, концептуалізм і діджитал-арт? Усі вони колись були радикальними новаціями — авангардом. А отже, логічне питання: чи можна вчасно розпізнати авангард сьогодні? І головне — як?
Чому це важливо
У мистецтві, як і в інноваціях, виграє той, хто бачить майбутнє раніше за інших. Справжній авангард не схожий на вже відоме, не завжди «гарний» чи комерційний. Часто він — радикальний, дивний і навіть дратівливий. Але саме він формує нову мову мистецтва.
У цій статті створино практичний чекліст — інструмент для кураторів, колекціонерів, мистецьких медіа і просто небайдужих. Той самий «детектор авангарду», якого бракувало.
Чекліст: 7 ознак авангардного мистецтва
1. Ідея випереджає форму
Авангард починається з мислення. Він не намагається бути гарним — він хоче бути новим. Часто це радикальна або незручна концепція.
Запитання до себе: Чи викликає твір не естетичне захоплення, а питання?
2. Нові мови, нові медіа
Мистецтво, яке не поміщається в знайомі категорії: штучний інтелект, AR, біоарт, нейроарт, NFT, дата-скульптури.
Якщо для розуміння твору потрібна наука або код — ви, можливо, дивитесь на авангард.
3. Неспроможність легко продати
Справжній авангард часто не для ринку. Він — для простору, інтелекту, суспільного конфлікту.
Якщо робота не вписується в інтер’єр, але залишається в пам’яті — це вже ознака.
4. Гостра соціальна або політична зона
Авангард говорить не про «вічне», а про гаряче — колоніалізм, травму, тілесність, екологію, гендер, війну.
Приклад: мистецтво, що працює з архівами окупації, тілесним болем або мовами штучного інтелекту.
5. Резонанс у культурі
Це коли художника цитують не лише галеристи, а й музиканти, дизайнери, TikTok, мода, інтелектуали.
Авангард — це коли мистецтво стає культурним явищем.
6. Неможливість «вичерпати» за один погляд
Це багатошаровість. Те, що хочеться розглядати довго, повертатись, читати про нього. Бо сенси — не на поверхні.
Як у сюрреалізмі: ти ніби все бачиш, але щоразу — інакше.
7. Ознаки інституційного інтересу (але не хайпу)
Це коли художник з’являється у:
- програмах прогресивних артрезиденцій (Gwangju, Delfina, Jan van Eyck),
- публікаціях у e-flux, Artforum, Frieze,
- кураторських проєктах незалежних платформ.
Якщо він ще не на Sotheby’s, але вже в списку ArtReview Future 50 — час звернути увагу.
Парадокс: Авангард не хоче бути авангардом
Він не намагається «виглядати прогресивно». Навпаки, його іноді не хочуть бачити. Але через кілька років саме він змінює мову мистецтва, і врешті — ринок.
“Чорний квадрат” Малевича у 1915 році не мав ринкової вартості. Сьогодні — це символ доби і мистецький поворот.
Наостанок
Авангард — це не стиль. Це метод. Це постійне запитання: «А що ще можливо?» Іноді відповідь приходить з найнеочікуванішого боку. Тож уважно дивіться на те, що ще не має ярликів. Можливо, це — і є нова епоха.
Українські художники, які на думку ШІ працюють на перетині авангардного мистецтва
7 українських художників і колективів, які працюють на перетині авангарду, політичного висловлювання й експерименту, і вже сьогодні мають міжнародне визнання або потенціал, щоби сформувати нову парадигму:
1. Алевтина Кахідзе (Мукачево / Київ)
Медіа: малюнок, перформанс, щоденникова графіка, етичний активізм
Чому важлива: Кахідзе працює з темами війни, тілесного, повсякденного абсурду, перетину інтимного й політичного. Її наївна візуальність приховує гострий концепт.
✴️ Тонкий баланс між критикою, іронією та гуманізмом — і це завжди авангард.
2. Влодко Кауфман (Львів)
Медіа: перформанс, інсталяція, просторові інтервенції
Чому важливий: Ще з 90-х років створює радикальні просторові висловлювання, працює з поняттями «тіло-місто-архів». Один із піонерів сучасного концептуального мистецтва в Україні.
✴️ Мистецтво як вторгнення у звичну реальність — це його фірмовий метод.
3. Open Group (Львів / Київ / Берлін)
Медіа: колективні практики, відео, соціальні інсталяції
Чому важливі: У 2019 році представили Україну на Венеційській бієнале з проєктом про війну, пам’ять і трансляцію досвіду переселенців. Їхні проєкти — про видимість, інституції, роль глядача.
✴️ Мистецтво як публічний акт: інколи без автора, але завжди з глядачем.
4. Ганна Звягінцева (Київ)
Медіа: відео, скульптура, текст, аудіо, тонкі матеріали
Чому важлива: Говорить про історичну пам’ять, жіночий досвід, мовчання, сліди. Використовує делікатні, крихкі матеріали — шовк, гіпс, звук — для серйозних тем.
✴️ Витончена естетика, що приховує політичну глибину.
5. Нікіта Кадан (Київ)
Медіа: інсталяція, архів, просторові об’єкти, графіка
Чому важливий: Одна з ключових фігур українського критичного мистецтва. Його роботи — про травму, репресії, спадок радянського, політичну тілесність.
✴️ Його інсталяції часто виглядають як документи з майбутнього — або фрагменти з музею злочинів.
6. Жанна Кадирова (Київ)
Медіа: скульптура, інсталяція, фотографія, відео
Чому важлива: Кадирова працює з урбаністичними матеріалами — плиткою, бетоном, металом — створюючи об’єкти, що осмислюють пострадянський простір, ідентичність та трансформації міського середовища.
✴️ Її роботи поєднують матеріальну брутальність із концептуальною глибиною, створюючи нові контексти для звичних об’єктів.
7. Леся Хоменко (Київ)
Медіа: живопис, інсталяція, перформативні практики
Чому важлива: Хоменко переосмислює саму природу зображення — її роботи часто «розкладають» живопис на матеріали, жести, механізми репрезентації. Вона працює з темою війни, масової культури, тілесності, армійської візуальності — але не через прямі образи, а через відсторонену, концептуальну мову.
✴️ Її підхід — це критичний живопис, який досліджує, як працює візуальність у часи пропаганди й катастроф.