На всі складні питання є прості відповіді. Варто лише змінити кут зору. Художники реаліст Юрій Коваль зі Львова та каліграфіст Закентій Горобйов із Луганська створили проєкт “Сенси відповідей”, що представлений в Аукціонному домі “ЗОЛОТОЕ СЕЧЕНИЕ” з 14 січня по 2 лютого 2022 року.
Про середовище, яке формувало авторів; про гармонію контрастів сучасного динамічного життя та константних філософських сенсів розповіли дві протилежності, які обʼєдналися, щоб дати початок інноваційному формату.
Одвічні принципи гармонійного буття прості, як біле полотно, на якому кожен пише власну реальність.
КАТЕРИНА РАДЧЕНКО (далі – К.Р.): Закентій, сьогодні ми представляємо Вас як митця, художника. Ваша творчість досить своєрідна. Як Ви самі себе позиціонуєте?
ЗАКЕНТІЙ: Я позиціоную себе як графічного дизайнера та художника.
К.Р.: Ви з Луганська. Що відрізняє Луганськ від інших міст? Яка його особливість?
ЗАКЕНТІЙ: Луганськ – це, по суті, крайня точка, далі навіть залізниця не йде, периферійне місто. Особливість міста у тому, що якщо люди знаходили один одного, то зв’язки між ними ставали набагато міцнішими, ніж, наприклад, у Києві. Причина у загальному доволі агресивному середовищі. Якщо людина виглядала нестандартно, вона з вірогідністю 95% була цікава. Такі люди один одного знали. Усі цікаві люди були знайомі між собою. Трималися один одного.
К.Р.: Юрію, Ви народилися у Львові. Якою емоцією Ви можете охарактеризувати рідне місто?
ЮРІЙ: Львів важко охарактеризувати однією емоцією. Напевно, перш за все Львів вирізняє його архітектура. Там якась своя атмосфера. Все дуже по-мистецьки, культурне життя… У Львові завжди було безліч розважальних атракцій, що створює святковий настрій. Це – казкове місто.
К.Р.: Цікаво те, що ви виростали в кардинально різних середовищах і, незважаючи на це, знайшли один одного. Де Ви зустрілися із Закентієм і коли це відбулося?
ЮРІЙ: 8 вересня 2013 року. Це було на симпозиумі BIRUCHIY, куди я потрапив вперше. Нас поселили разом в одному номері.
ЗАКЕНТІЙ: Ми давно співпрацюємо з BIRUCHIY, я робив дизайн усіх каталогів із 2013 року. Я приїхав буквально на декілька днів. Мені хотілося ще щось зробити, і я розпочав роботу над полотном. Вперше працював з акрилом, і так вийшло, що замалював фон жовтим, а він просвічувався, потрібно було нанести багато шарів. Я кажу: “Юра, можеш замалювати жовтим?”. Він мені: “А це ок? Ти ж художник…” Я йому: “Юра, я тебе прошу – жовтим замалюй і все!”.
ЮРІЙ: Це було перш за все здивування, оскільки я не підпускаю нікого до своєї роботи. А тут я мав у чужій підфарбувати фон жовтою фарбою, яка є напівкриючою, і потрібно було декілька шарів, щоб справитись із поставленим завданням.
К.Р.: Тобто довіра до Юрія виникла з початку знайомства. А як народилася ідея проєкту “Сенси відповідей”?
ЗАКЕНТІЙ: У 2013 році у нас виникла ідея зробити щось разом. Років 7 пішло на розроблення ідеї та рік на реалізацію самого проєкту.
ЮРІЙ: Так, сам процес обдумування був тривалим.
ЗАКЕНТІЙ: Ми поїхали з дівчиною в Мексику на місяць. Я завжди беру з собою полотна, працюю на них як на папері, а потім вже натягую на підрамник. Трапилась мені цікава фраза: “Ніч найтемніша перед світанком”. Ми переклали її англійською мовою, я зробив ескіз і намалював її. Подивився і думаю: “А було б круто, якби Юра її домалював!” І так прийшла ця ідея. Прямо звідти подзвонив Юрі. Як тільки приїхав до Києва, одразу надіслав йому полотно. Це був перший експеримент. Ми зрозуміли — це те, що треба.
К.Р.: Цієї роботи немає в експозиції…
ЗАКЕНТІЙ: Ні, немає. У мене була книжечка з висловами буддиських учителів. Мені здалося, що використати вислови з неї, може бути цікавим. По суті я створив усі роботи за 2-3 місяці, завзято підійшов до справи. Якщо починаю щось робити, то маю швидше завершити.
Тоді Юра жив у Львові, я – у Києві. Ми домовилися, що не будемо радитися між собою, давали один одному творчу свободу. У нас трохи різні підходи. Коли я роблю ескіз, незрозуміло, яким буде результат. А Юра робить ескіз завершеним. Кожен робить свою справу по-своєму.
К.Р.: Робота в дуеті – це завжди можливість навчитися чогось один в одного. Яке відкриття для себе ви зробили, створюючи проєкт?
ЗАКЕНТІЙ: Мені дуже подобається внутрішній гармонійний ритм Юри.. Намагаюся цьому навчитися. А Юра, як мені здається, підмітив для себе трохи візуальні ефекти. Нас дуже надихнув цей проєкт, він не був занадто легким, але був за настроєм природній, без зламів і криз — просто частина дружби, нова її грань.
К.Р.: “Сенси відповідей” – це поєднання динаміки, варіативності сучасного життя та вічних життєвих принципів. Який основний меседж проєкту? На чому він базується?
ЗАКЕНТІЙ: Проєкт заснований на принципах буддизму. Буддизм – це релігія досвіду. Там є рекомендації. Тобі не кажуть: “Не вбивай”, тобі кажуть: “Якщо ти будеш вбивати, будуть наслідки”.
К.Р.: Тобто немає заборони?
ЗАКЕНТІЙ: Так. Якщо ти практикуєш буддизм, ти приходиш до свого вчителя і спілкуєшся з ним. У буддизмі вчитель перевіряє учня, а учень перевіряє вчителя. Це своєрідні принципи. Все на поверхні, і сенс цих фраз відображає життєві процеси.
К.Р.: Закентій, при знайомстві з Вашою творчістю, перше що прийшло на думку:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. (Т.Г. Шевченко)
Слово для Вас – це що?
ЗАКЕНТІЙ: Мої меседжі можна розділити на три рівні.
Перший рівень – естетика. Людина дивиться на зображення, і воно їй подобається. Можна взагалі не поринати в суть, просто дивитись і насолоджуватися.
Наступний етап – ідентифікація символів і вербалізація намальованого, комунікація з реципієнтом. Глядач починає розглядати, розуміє що це літери, слова.
І третій етап – це рушниця, яка висить на стіні. Рано чи пізно збагнеться суть.
К.Р.: Закентію, свою творчість Ви починали з графіті. Як розвивалося мистецтво Вашого письма? Як народжуються нові шрифти? Які особливості шрифту, використаного у роботах проєкту “Сенси відповідей”?
ЗАКЕНТІЙ: Так сталося, що різні почерки цікавили мене з дитинства. А після того, як я дізнався про явище граффіті, почав вивчати графеми літер, експерементувати з їх формою. Навчання в університеті ще більше поглибило мою цікавість. Давайте назвемо це накреслення, бо шрифт, це трошки інше. Я багато експерементую з формою літер, іноді вони взагалі переходять з вербальних символів до абстрактних плям, все залежить від задачі, яку я перед собою ставлю. У “Сенсах” я намагався грати з формою, з масами літер, але намагався лишити читабельність на 30-70%, адже сенс у грі зі споглядачем. За моїм сценарієм людина спочатку повинна побачити гарну цікаву пляму і, можливо, натяки на літери, і вже потім прочитати текст. Схоже на середньої важкості головоломку (сміється).
К.Р.: Юрію, на полотнах ми бачимо зображення рослин – кактуса та квітки сакури (роботи: “Не ускладнюйте те, що відбувається” та “Перестаньте судити – не намагайтеся зрозуміти”). Яка суть вкладена в них?
ЮРІЙ: У цих роботах, як зрештою і у всіх інших я намагався передати візуально текстову частину. На перший погляд, це немов ілюстрація тексту, але це, радше, доповнення вище зазначеного. Сенс, який ми доповнюємо за допомогою вербальної та невербальної мов.
Стосовно “сакури”, я завжди захоплювався буддизмом за практику медитації. Це те, чого немає в жодному релігійному вченні － вміння відкинути весь моральний тягар.
В японській культурі, на яку вплинув буддизм, є термін “моно но аваре”, буквальне значення якого － тужливе споглядання за земними речами, зокрема й людським життям; мінливостями, з відображенням звичних нам емоцій － це поняття ефемерноі краси. А споглядання за цвітінням сакури дає розуміння простоти речей.
У роботі “Перестаньте судити – не намагайтеся зрозуміти” відображені речі, які є абсурдними для одних і не такими для інших. Чому усе повинне мати зрозуміле нам пояснення?
К.Р.: В експоції представлені дві роботи під назвою “Не ускладнюйте те, що відбувається”. Одна із версій – диптих, де суть передана не лише за допомогою художнього зображення. Цікаве саме розміщення полотен. Розкажіть детальніше про це.
ЮРІЙ: Ми прагнули звернути увагу на те, що люди дуже часто фокусуються на проблемі “під одним кутом”. Але якщо спробувати трішки перевернути в уяві ситуацію, вона буде не така і складна.
К.Р.: Спалахи – досить впізнаваний елемент на полотнах Юрія. Це – інсайт, момент, емоція?
ЮРІЙ: Цей мій художній елемент, запозичений з коміксів, пройшов якийсь шлях, трансформувався у те, чим є зараз. Десь він вибух, а десь ні. Він щось більше та інше, індивідуальне.
К.Р.: “Перестаньте намагатися контролювати, не намагайтеся примушувати” – про свободу та маніпуляції. В чому полягає ваша свобода?
ЗАКЕНТІЙ: Це дуже ємна тема. Тягне на наукову статтю, чи, навіть, дисертацію (сміється). Думаю, для мене це можливість робити свій вибір у різних сферах життя, вільно думати, творити. Карантин показав, що переміщуватися в просторі без обмежень — це теж важливий шматок свободи. Взаємоповага для мене – теж свобода.
К.Р.: Юрію, у багатьох художників назва зʼявляється після завершення роботи. У вашому проєкті – все навпаки. Чи були складності працювати в заданих рамках?
ЮРІЙ: Загалом, назва － це останнє слово, і воно в кінці, але ж без назви та ідеї не було б початку.
К.Р.: Закентію, чи є звʼязок між кольором, який Ви вибираєте та суттю самої фрази?
ЗАКЕНТІЙ: У цьому проєкті всі тексти в основі написані чорним, а потім вже додано ще по одному яскравому кольору. Чорний я використав, бо це найконтрастніший до білого колір, намагався сфокусувати глядача на формі. Яскраві кольори підбирав інтуїтивно, наприклад, в роботі “Перестань кликати…” рожевий символізує якісь приємні ситуації, що минають, а відпускати їх не хочеться.
К.Р.: Юрію, Ви використовуєте зображення тканини в різних варіяціях. Чи є воно своєрідним символом?
ЮРІЙ: Це формальне вирішення, яке стосується цієї серії, що безпосередньо ідейно гармонує в деяких роботах.
К.Р.: У своїй творчості ви орієнтуєтесь на потреби глядача чи передаєте те, що турбує саме вас?
ЮРІЙ: Мені здається, що творчість художника – це рефлексія на певні події. Це про те, що бентежить зокрема автора, про що він готовий говорити.
ЗАКЕНТІЙ: Потрібно робити речі, які стануть внеском у загальну візуальну культуру. Коли я жив у Луганську, інформацію про графіті можна було знайти лише у журналах. Хлопці, які малювали, казали, що мої роботи взагалі ні на що не схожі. Так і продовжується. Пропоную глядачу щось нове, оригінальне.
К.Р.: Що б ви побажали вашим глядачам?
ЗАКЕНТІЙ: Хочу попросити оглядати наші роботи не поспішаючи, спробуйте після першого знайомства якийсь час побути в галереї, але не фокусуйтеся на роботах. Вже потім перегляньте їх ще раз. Отримаєте цікавий ефект.
ЗАКЕНТІЙ: Проєкт “Сенси відповідей” – не поверхневий. Кожен може трактувати по-своєму. Нам цікаві відгуки, адже не завжди бачиш те, що бачать інші. Кожен може відчути своє. Колись у Берліні на виставці робота з килимом викликала сльози однієї жінки. Я думаю, звідки це – ти ж не закладав цих емоцій у роботу! Це дивно і цікаво, примушує задуматися. Глядач має взаємодію з виставкою, і нам дуже цікава зворотна реакція.
ЮРІЙ: Мені здається, що сучасне мистецтво має викликати не зовсім емоції. Воно стимулює діалог між художником і глядачем. Думки глядача і художника можуть розрізнятися. У цьому і полягає мета провокації і самого проєкту – щоб виникали розмови, обговорення.