Історія мільярдера П’єра Чена про життя серед Бекона і Пікассо та невловимого Ротко

П’єр Чен, народився у 1958 році, є одним із найбагатших людей Тайваню. За даними Forbes, у 2025 році його капітал оцінюється в $6,2 млрд. У 1977 році він створив компанію Yageo з нуля, і сьогодні вона є провідним гравцем у галузі електроніки. П’єр Чен – не просто успішний підприємець, а й справжній естет, для якого мистецтво є частиною життя, а не просто колекцією. У 2023 році частина його вражаючої колекції була представлена в експозиції Tate Modern.

Хоча багато хто вважає його одним із найвпливовіших азійських колекціонерів західного мистецтва, сам він категорично заперечує цей статус. “Це те, що інші люди пишуть про мене”, – каже він. “Я радше естет, людина, яка цінує життя з гарним смаком і живе ним сповна”. Він також є талановитим кулінаром, колекціонером вина і власником частини виноградника Grand Cru Musigny у Франції.

Його шлях у світ мистецтва почався ще в студентські роки. “Перший твір мистецтва, який я купив, був на другому році мого навчання в коледжі (1976) – маленька дерев’яна скульптура гонконгського художника Чен Юі. Вона мені дуже сподобалася, але для покупки мені довелося відкладати гроші два роки, працюючи програмістом і діджеєм. Вона досі стоїть у моєму офісі в Сіньдіані”. Ця історія яскраво демонструє, що мистецтво для Чена – це не просто фінансова інвестиція, а справжня емоційна прив’язаність.

Серед найулюбленіших творів Чена – “Study for a Pope VI” (1961) Френсіса Бекона, який він купив у 2004 році. “Я не міг би жити без цієї картини. Зображення цієї роботи ствоїть у моєму профілі WhatsApp, вона є одна з моїх найулюблініших робіт. Бекон приваблює мене своєю потужною і динамічною деформацією людських облич”.

Колекціонер також має багато картин Пікассо, серед яких “Le Marin“ (1943), що висить у його головному залі в Тайбеї поруч із портретом Бекона. Його колекція не обмежується лише вітальнею – навіть у ванній кімнаті Чена є ранні ескізи Пікассо. “Він супроводжує мене на всіх етапах мого життя”.

Але не всі бажані твори вдалося отримати. Наприклад, він був одним із гарантійних покупців для “Salvator Mundi“ Леонардо да Вінчі на аукціоні Christie’s у 2017 році, спочатку його оцінили в $100 млн але ціна сягнула захмарних $450,3 млн, і Чен легко з ним розлучився. Натомість він досі шкодує про No. 6 (Violet, Green and Red) (1951) Марка Ротко, який у таємній угоді дістався директору хедж-фонда Citadel Кенну Гріффіну за $100 млн. “Це був той, що вислизнув”.

Для Чена важливо не просто володіти мистецтвом, а бути з ним поруч. “Коли я купую твір мистецтва, я хочу жити з ним. Якщо я бачу щось, що мені подобається, я, ймовірно, не відпущу це, навіть якщо воно дуже дороге”. Він завжди враховує, як твір впишеться у його простір. “Я намагаюся створювати атмосферу, і при купівлі завжди думаю про простір”.

Цей підхід також визначив його рішення розпрощатися з колекцією китайської кераміки. “Раніше я збирав китайську кераміку і мав 10 найкращих творів у цьому сигменті, але їх дуже складно виставляти, і вони дуже крихкі. Вони краще виглядають у музеї, тому я більше їх не зберігаю”. До того ж, у Тайвані часто бувають землетруси, тож кераміка просто не підходить для його філософії – жити серед мистецтва, а не ховати його.

П’єр Чен – це людина, яка не просто володіє картинами, а робить мистецтво частиною свого світу. Він не купує твори для статусу чи прибутку, а тому, що вони приносять йому справжню радість. І саме це робить його підхід унікальним.