Фото: nytimes.com
Провідні аукціонні доми дедалі активніше зміщують фокус із публічних торгів на приватні угоди. У відповідь на нестабільний ринок і обережність колекціонерів вони розширюють закриті формати продажів, пропонуючи клієнтам більше гнучкості та конфіденційності.
Сьогодні приватні угоди вже приносять кожному з домів близько чверті річного обороту. Sotheby’s стабільно генерує від 1,1 до 1,3 млрд доларів щороку після рекордних 1,5 млрд у 2020 році, а Christie’s у 2025 році також досяг позначки 1,5 млрд у цьому сегменті.
Йдеться не лише про класичні “тихі” угоди, а й про новий формат виставок приватних продажів, які поєднують елементи галерейної діяльності та дилерського ринку. Один із найпоказовіших прикладів це проєкт “The Apartment” у Лондоні від Sotheby’s, де інсценований житловий простір із роботами Девіда Хокні, Герхарда Ріхтера та Жан-Мішеля Баскія на суму близько 40 млн доларів продається у форматі закритого перегляду для обмеженого кола клієнтів. Значна частина робіт знаходить покупців ще до завершення показу, що підкреслює ефективність такого підходу.
Паралельно Christie’s розвиває власні закриті формати, включно з приватними аукціонами на один лот. Саме в цьому сегменті, за даними ринку, відбувалися угоди музейного рівня, як-от продаж роботи Марка Ротко за близько 195 млн доларів або картини Вінсента ван Гога приблизно за 200 млн, що ще раз підкреслює масштаб “тихого” ринку.
Зростання ролі приватних продажів також пов’язане зі зміною поведінки колекціонерів. Дедалі більше покупців віддають перевагу непублічним угодам, де можна уникнути цінових коливань і публічної конкуренції. Для продавців це означає більший контроль над процесом і ціною, особливо у верхньому сегменті, де угоди часто перевищують 15 млн доларів.
У підсумку аукціонні доми фактично перетворюються на гібридні структури, що поєднують функції брокера, галереї та фінансового посередника. Така трансформація свідчить про ширшу перебудову артринку, де публічні торги більше не є єдиним або навіть головним інструментом продажу.