Фото: Christie’s
Ринок модерного мистецтва Південної Азії переживає стрімке зростання. У 2025 році аукціонні продажі робіт південноазійських художників перевищили $100 млн, а Christie’s і Sotheby’s цього літа провели в Лондоні спеціальні торги, привернувши до регіону ще більше уваги міжнародних колекціонерів. Про це пише ARTnews.
Однак разом зі зростанням цін загострилася проблема підробок. Дилери та фахівці попереджають, що фейки дедалі частіше з’являються на ринку Індії та Пакистану, а їхня якість стає вищою.
Дадіба Пундоле, чия мумбайська галерея свого часу представляла кількох провідних індійських модерністів, оцінює, що приблизно кожен десятий твір модерного мистецтва, який продається на приватному ринку Індії, може бути підробкою.
«Підробки були завжди, але за останні 15 років ціни зросли, тому їхня кількість різко збільшилася. Це стало справжньою проблемою», — сказав Пундоле Financial Times.
Чарльз Мур із лондонської Grosvenor Gallery розповів, що приватні продавці пропонують йому ймовірні підробки «кожні кілька тижнів». За його словами, раніше основною мішенню фальсифікаторів були найвідоміші художники, однак тепер ціни достатньо високі, щоб «підробляти й художників середнього цінового сегмента».
Масштаб фінансової спокуси добре демонструють результати останніх торгів. У червні Christie’s провів у Лондоні перший із 2019 року спеціальний аукціон південноазійського мистецтва. Він приніс $25,5 млн, а всі 93 лоти знайшли покупців. Одним із головних сюрпризів стала картина Ганеша Пайна Рибалка: за оцінки $340–476 тис. вона була продана за $5,22 млн, встановивши новий аукціонний рекорд художника.
Проблема не обмежується Індією. У Пакистані художниця та академічна діячка Саліма Хашмі розповіла, що щороку бачить у WhatsApp фотографії 60–70 підроблених творів модерністів, які пропонують на продаж. Більшість із них досвідчені покупці можуть розпізнати, однак питання полягає в тому, скільки фейків залишається непоміченими.
Показовою стала ситуація з пакистанським модерністом Садекейном, чиї роботи продаються за сотні тисяч доларів. За словами фахівців, потік підробок уже негативно вплинув на його ринок. Колекціонер Хамід Харун зазначив: «Коли люди більше не можуть зрозуміти, чи мають справу зі справжньою роботою, навіщо їм платити преміальну ціну?»
Фальсифікації, за словами учасників ринку, стали й значно переконливішими. Якщо раніше їх часто виготовляли недорогі художники, то тепер деякі підробки здатні ввести в оману навіть експертів. Ситуацію ускладнює нестача документації, каталогів-резоне та повноцінних архівів, через що автентичність часто визначають на основі досвіду дилерів, колекціонерів і спеціалістів.
Водночас експертам непросто публічно заявляти про підробки. В Індії та Пакистані діють закони про кримінальну відповідальність за дифамацію (наклеп), тому фахівці можуть побоюватися відкрито критикувати сумнівні роботи.
«Ви не можете нічого сказати публічно. Але якщо знаєте людину, приватно можете сказати: “Не чіпайте цю роботу”», — розповіла ветеранка мумбайського артринку Ширін Ганді.
Аукціонні будинки намагаються посилювати перевірки. Манжарі Сіхаре-Сутін, яка очолює департамент модерного та сучасного мистецтва Південної Азії Sotheby’s, повідомила, що її команда в середньому відхиляє дві роботи перед кожними торгами через сумніви щодо автентичності.
Для перевірки Sotheby’s залучає зовнішніх експертів, родини художників і використовує власний архів неопублікованих матеріалів. Важливим залишається і професійне око.
«Око тренується завдяки тому, що роками бачиш так багато робіт», — сказала Сіхаре-Сутін. Якщо після перевірки сумніви залишаються, «ми просто не виставляємо роботу на продаж».
Втім, онлайнторгівля створює нові ризики. Минулого року онлайнпродажі становили близько 15% світового артринку, а колекціонери дедалі частіше купують твори у невеликих аукціонних будинків в інших країнах, орієнтуючись лише на фотографії в каталогах. Таким чином, зникає один із традиційних фільтрів артринку — досвідчений дилер, який особисто знає роботи та їхню історію.
Проблема підробок, звісно, не є унікальною для Південної Азії. Наприклад, у Китаї два колишні менеджери аукціонного дому Shanghai Jiahe Auction Co. нещодавно отримали 14,5 та 12 років ув’язнення за шахрайську схему, через яку колекціонер витратив близько $74 млн на понад 40 предметів. Значну частину з них згодом визнали підробками або суттєво переоціненими творами.
Для ринку Південної Азії ця ситуація особливо небезпечна саме зараз, коли він переживає міжнародний бум. Зростають ціни, приходять нові покупці, а увага великих аукціонних будинків посилюється.
І чим дорожчим стає мистецтво, тим вигідніше його підробляти.
«Достатньо одного скандалу», — попереджає Пундоле, щоб підірвати довіру до окремого художника або навіть до цілого сегмента ринку.
Читайте: Індія наближається до топ-10 найважливіших артринків світу – Artprice