Китайський арт-ринок ще років десять тому сприймався як зібрання прихильників традиційного китайського живопису. Але останніми роками, майже так само швидко, як китайські компанії випускають технологічні новинки, відбувається його кардинальне оновлення, пише Artinvestement.
За інформацією видання, зростає інтерес до мистецтва з боку китайських міленіалів «фуердай» – в буквальному перекладі «багатіїв у другому поколінні». Так прийнято називати дітей китайських підприємців, які розбагатіли на хвилі економічних зростаннях кінця 1970-х. На відміну від їх батьків, «фуердай» відразу росли в багатстві, майже всі навчалися за кордоном, менше прив’язані до місцевих авторитетів і, як і всі міленіали, орієнтовані на технології і мислять глобально. Це нове покоління китайських багатіїв готове витрачати мільйони на сучасне мистецтво.
Яскравий представник «фуердай» – Майкл Сюйфу Хуан, який почав колекціонувати мистецтво в 16 років з подарунка на день народження і в підсумку в 26 років заснував свій приватний музей сучасного мистецтва в Пекіні. Його X Мuseum (перша буква з його прізвища Xufu) урочисто відкрився в кінці травня цього року виставкою 33 китайських художників до 40 років, включаючи авторів китайського походження, які живуть за кордоном. Колекціонер планує активно просувати молодих талановитих співвітчизників – митців і кураторів.
«Чого нам дійсно не вистачає, так це глобальної присутності», – каже Хуанг про китайську арт-сцену. «Нам потрібно заслужити цю культурну повагу, і я думаю, що ми зможемо це зробити».
Майкл Сюйфу Хуан лише один з багатьох представників «фуердай», які цікавляться мистецтвом. Китайські міленіали від Шанхая до Гонконгу відкривають музеї, галереї, проводять бієнале і арт-ярмарки, змінюючи тим самим стереотипи західних гравців про те, що таке китайський арт-ринок.
Ринок мистецтва Китаю в даний час є третім за величиною в світі (після США і Великобританії), а також є найбільш швидкозростаючим. Стрімке збільшення числа колекціонерів з ще більш швидким зростанням колекцій – призвело до зростання числа приватних музеїв, смаки яких варіюються від інвестицій в «блакитні фішки», таких як Пікассо, Моне, Уорхол чи Баскія, до різних китайських яскравих представників арт-сцени.