Фото: Кларк Ходжін для The New York Times
У свої 87 Арні Глімчер продовжує щодня приходити до Pace Gallery, яку він заснував ще у 1960-му у віці 21 року, назвавши її на честь свого батька. За понад пів століття ця галерея перетворилася на одну з ключових інституцій світового артринку — поруч із Gagosian, David Zwirner та Hauser & Wirth з багатомільйонним річним оборотом, пише The New York Times.
Він був другом і дилером Марка Ротко, Агнес Мартін, Роберта Раймана й Роберта Ірвіна. Хоча вже 15 років Pace очолює його син Марк, Арні не полишає справи: курує виставки у власному просторі 125 Newbury в Трайбеці та опікується архівами митців, з якими працював. Суботами він сам сидить на ресепшені, щоб спілкуватися з відвідувачами.
«Я закоханий у сьогодення, — зізнається він. — У минулому були чудові речі, які, на мою думку, були потужнішими за теперішні, але те, що ми маємо, – це те, з чим нам доводиться працювати. І я думаю, що якщо ти не живеш теперішнім моментом, то ти старієш».
Сім’я Глімчерів завжди жила мистецтвом. Вони дружили з Александром Колдером і Альберто Джакометті, запрошували художників на вечерю й водили синів до музеїв щовихідних.
Глімчер не ностальгує за минулим, хоча визнає, що сьогоднішній артринок має проблеми. Йому не до душі тренд навколо фігуративу. «Це повторення того, що ми вже бачили. Я віддаю перевагу абстракції — вона дає змогу бачити інакше», – говорить він.
На його думку, надто ранній злет молодих художників є проблемою для них самих: «Сьогодні художникам дуже рано приходить слава — і це небезпечно. Якщо у тебе виставка, є черга з 30 колекціонерів і вона миттєво розпродається, чи вистачить тобі сміливості сказати: “Я завершив цю серію, тепер хочу створити щось абсолютно зовсім інше”?»
Він наголошує, що лише найсильніші митці здатні протистояти тиску ринку, і саме таких він завжди шукав для своєї галереї. На його думку, головним викликом для художника є не боятися вийти за межі очікувань ринку.
«Що таке натхнення? Це створення картини для ярмарку Art Basel? Це дуже важкий час для художника, бо існує такий попит і плутанина, і лише найкращі художники зможуть цьому протистояти. Але вони є. І саме для цього була ця галерея».
З роками він не став менш допитливим. Його захоплюють сучасні митці, як-от Адам Пендлтон чи румунський художник Адріан Гені, які вчать його бачити по-іншому. На запитання, що надихає сьогодні, Арні відповідає просто: «Я завжди шукаю щось, що мене могло би вразити. Ви знаєте, як рідко можна побачити щось, чого ніколи не бачив? А я це бачив».