«Відповідальність митця сьогодні величезна». Олександр Клименко про творчість та його новітній Астросферизм

Його роботи поєднують авангардні традиції XX століття з науково-філософськими дослідженнями XXI століття, створюючи унікальний світ власної концепції Астросферизму — мистецтва, яке прагне впливати на людство на рівні свідомості та духу. Автор десятків проєктів та учасник культового сквоту «Паризька Комуна». Він завжди знаходить баланс між інтелектуальним пошуком і емоційною експресією, між глобальними ідеями та особистим художнім досвідом.

У цьому ексклюзивному інтерв’ю для Marbeks Олександр Клименко розповідає про легендарну «Паризьку Комуну», ділиться своїми міркуваннями про відповідальність художника в часи війни, пояснює витоки та філософію Астросферизму і відкриває власне бачення майбутнього українського мистецтва. Його слова сповнені глибини мислення, інтелектуальної чесності та унікального погляду на роль мистецтва в сучасному світі, а розмова обіцяє несподівані відкриття для кожного, хто зануриться у світ його творчості й філософію життя.

Про минуле і витоки

Ви були частиною легендарної «Паризької Комуни». Зараз, озираючись назад, як би ви описали той досвід: бунт, свободу чи радше школу життя?

Кінець 80-х — початок 90-х були світлими та радісними часами свободи й нових можливостей. Зараз це ще краще зрозуміло. Для мене це чудовий час пізнання світу — молодість, безліч нових, раніше заборонених і недоступних книжок, музики, кіно, друзі, яких я запросив до сквоту, зібрав у неофіційних колективних майстернях «Паркомуни». Потужний пасіонарний спалах, який тоді відбувся, досі значною мірою живить вогонь українського сучасного мистецтва. Недаремно й сьогодні виходять нові книжки про «Паризьку Комуну», відбуваються великі та потужні проєкти, як-от недавня масштабна виставка «Протагоністи» в Українському домі. Переконаний, що будуть ще дослідження, виставки та книжки у майбутньому. А сам спалах став можливим через те, що діяла найпотужніша у світі сила об’єднання — енергія спільності, справжня щира любов до мистецтва.

Що тоді було найціннішим у цій спільноті?

Для всіх митців, діячів культури, та й для всіх жителів України того часу головним було відчуття неймовірної, неможливої свободи, яку ми отримали, та нових окриляючих перспектив. Ми всі нібито літали від цього відчуття.

А сучасне покоління — чи має, на вашу думку, свій «сквотний» простір, свої місця сили? І наскільки важливо молодому поколінню митців мати свій «сквот»?

У сучасних молодих митців свій великий сквот — Інтернет, гарна англійська, відкрите спілкування зі всім світом, постійні артрезиденції у Європі — це чудово.

Які особистості найбільше вплинули на ваше становлення?

Це буде дуже довгий список мислителів, філософів, вчених та діячів культури минулого та лише деяких окремих постатей сучасності. Все життя читаю та цілеспрямовано продовжую самоосвіту.

У дитинстві найулюбленішою книгою, крім різних лицарських та пригодницьких — про мушкетерів, піратів, індіанців, — стала для мене «Легенди та міфи Давньої Греції» Куна. Декілька років я жив та вчився у Мінську, кожні вихідні їздив до Прибалтики. Органна музика у Домському соборі в Ризі, яку часто слухав з захопленням, запам’яталася дуже яскраво. У підлітковому віці вразив Герман Гессе, музика Pink Floyd, романтизм Каспара Давида Фрідріха, трошки пізніше відкрив для себе Схід, японську поезію, був приголомшений небаченою свободою духу унікального Іккю Содзюна. Тисячі близьких постатей, просто неможливо згадати всіх. Зараз, у віці зрілості, я більш ціную тих особистостей, хто переймається долею людства, служить величній ідеї об’єднання, подолання ворожості, взаємної ненависті, довічному закінченню війн, розвитку — Володимира Вернадського, Тейяра де Шардена та інших мислителів.

Про війну і сьогодення

Олександре, поговорімо про сьогодення, як повномасштабна війна вплинула на вашу творчу продуктивність і тематику робіт?

Цю війну, а також, на жаль, цілком можливу ще більшу, світову, я вже дуже давно передбачав, писав, попереджав. Від 2009 року мої твори — це звернення до світу, до України з колом рятівних ноосферно-космічних ідей, намагання змінити майбутнє на краще, бо переконаний: це можливо тільки зі зміною свідомості.

Як ви працюєте із власним переживанням війни у мистецтві — трансформуєте біль у колір, у форму, у символи?

Намагаюсь перетворити навколишній смуток сьогодення у позачасове світло, сяючу красу, у розуміння, бо переконаний, що завжди потрібно все бачити цілісно, уявляти майбутнє всього людства, бо ми всі пов’язані. Цілеспрямовано займаюсь просвітництвом через свої тексти у наукових збірках Інституту сучасного мистецтва, де працюю як науковий співробітник, та через своє мистецтво.

А діалог із глядачем — чи він став іншим після 24 лютого? Чи відчуваєте тепер більше близькості, чи, навпаки, дистанції?

З кожним роком, як дорослішаю, відчуваю збільшення близькості з усім людством, з багатьма постатями минулого, сучасності, майбутнього. Гаряче вірю в те, що маю служити людству, вірю в те, що тільки так можна здобути справжній сенс буття. Щодо українського глядача, то з початком війни точно відчуваю величезну, ще більшу любов, співчуття та бажання поділитися красою, світлом, надією на краще з кожним.

Яким ви бачите майбутнє українського contemporary art у світовому просторі? Чи ми вже стали «видимими» для світу?

Переконаний, що світ з часом буде більше знати окремих видатних митців з України. Як професіонал, дослідник, добре знаю, що в історії мистецтва спочатку стають «видимими» всередині країни та в світі ті, кого штучно просувають, хто вміє підлаштуватися. Це все мине. З часом обов’язково стануть набагато більш відомими інші — ті справжні художники, хто створив унікальне, цікаве та важливе мистецтво для людства.

Про ідеї та пошуки

Ви автор концепції «Астросферизм». Як би ви пояснили її зміст тим, хто чує про це вперше, і що робить цей напрям унікальним у вашій творчості?

Астросферизм — це авангардне, новаторське мистецтво, як супрематизм Казимира Малевича, тільки для нашого часу, для XXI сторіччя та для майбутнього. Саме бажаючи підкреслити спадковість, перебування в просторі історії як українського, так і світового сучасного мистецтва, я створив таку співзвучну супрематизму назву.

Астросферизм був створений мною після десятиліть досліджень саме для нашого особливого, небаченого в історії людства вирішального часу — для того, щоб людство розумно пройшло відповідальний період випробувань, змінилося та мало щасливе майбутнє, розвиток, розквіт і процвітання.

Які теми сьогодні вам особливо цікаво досліджувати у нових роботах? Що найбільше притягує вас у творчому плані?

Як і авангард початку XX сторіччя, Астросферизм намагається вести людство вперед, робить зусилля бути не просто художнім стилем, а соціально-культурною програмою, що ставить завдання змінити людину і суспільство на краще, створити нову, кращу цивілізацію, бачить мистецтво рушійною силою духовного і суспільного оновлення.

Астросферизм продовжує процес ініціації, всесвітнього руху, велику духовну трансформацію мистецтва, яка розпочата Хільмою аф Клінт, Робером і Сонею Делоне, Василем Кандинським, Казимиром Малевичем та іншими вісниками і пророками нової ери, є підсумком розвитку нового, рятівного для людства мислення і світогляду.

Ваші твори завжди поєднували мистецтво та науку. Як ви бачите роль художника в епоху штучного інтелекту та нових технологій?

Так, мені завжди цікаво поєднання мистецтва та науки, але ще й філософії. Більш розгорнута назва Астросферизму — ноосферно-космічне мистецтво майбутнього — вже багато каже про це. Я обґрунтував положення цього новітнього мистецтва у ряді теоретичних текстів і статей, готую окрему книгу.

Щодо витоків Астросферизму, то це сучасні наукові теорії космогонії та астрофізики, пророче відкриття ноосфери Тейяром де Шарденом і Володимиром Вернадським, світова філософія космізму. Важливими є «гіпотеза Геї» Джеймса Лавлока і Лінн Маргуліс, екологічний імператив Бруно Латура, елементи буддійської ахімси і луріанської каббали, ідея благоговіння перед життям Альберта Швейцера, космічний оптимізм Карла Сагана, футурологічні ідеї Жака Фреско та багато інших світових філософських і наукових вчень, концепцій і теорій. Морально-етичним стрижнем є сучасний інтегральний світовий пацифізм, передвісником якого було вчення Канта про Вічний мир.

Щодо нових технологій — це цікаво, постійно шукаю щось нове, досліджую та використовую нові технології у творчості з задоволенням, а ось зі штучним інтелектом дуже складне питання. Особисто я вже давно користуюсь ШІ для пошуку інформації в Інтернеті, але що стосується мистецтва, то ця технологія, на мій погляд, лише шкодить, наводнюючи візуальний простір якоюсь безглуздою маячнею.

Чи виникає у вас бажання повернутися до фігуративу, чи абстракція залишається вашим головним полем свободи?

Не тільки виникає, в мене вже є окремі проєкти з фігуративом. Це проєкт «Бібліотека історії цивілізації». Я експериментую з різними техніками, створюю не тільки живопис, але й особливі, транстемпоральні фотографії, графіку. Мрію про скульптуру. Але для Астросферизму, який прагне бути всесвітнім, універсальним мистецтвом, яке може бути сприйняте та зможе впливати на різні раси, нації, представників різних релігійних переконань, більше підходить саме абстрактний живопис.

Про філософію і майбутнє

Ви часто говорите про «свободу духу». Але чи можливо сьогодні бути по-справжньому вільним художником, коли існують ринок, галереї, специфічні правила гри?

Дуже влучне та важливе питання. Відповідь потребує великого обсягу, але спробую коротко. Насправді проблема сучасного світового мистецтва не у ринку, галереях — вони співіснують уже сторіччя, це не заважає свободі духу митця, не заважає новому. Навпаки, ринок, тобто окремі найбільш прозорливі люди, колекціонери, підтримували новітнє мистецтво в історії мистецтва навіть тоді, коли суспільство в цілому, арт-естеблішмент не сприймав його.

А що для вас означає успіх митця? Це гучні продажі на аукціонах, виставки у відомих музеях, чи все-таки якісь інші виміри? 

Так все це важливо та приємно, але для мене особисто найвищий успіх та сенс мистецтва полягає у тому, щоб постійно займатися самовдосконаленням, пошуком та, у підсумку, створити дійсно важливе для людства мистецтво. Не тимчасове, провінційне, яке має тільки обмежене національне сприйняття та визнання, а всесвітнє, для всіх народів світу, яке саме цим своїм загальним світовим визнанням зможе ефективно прославити і свою країну також. Щодо продажів на аукціонах, книжок, де висвітлена моя творчість, виставок у відомих музеях, я радий, що дещо з цього в мене вже є, сподіваюся та переконаний, що буде ще набагато більше. Звісно, гарно, коли митець не зрадив себе, своєї мети, створював якісне та новітнє мистецтво та отримав визнання. Наприклад мені дуже приємно, що про моє мистецтво написали статті відомі філософи та мистецтвознавці, митці та поети, яких я поважаю.

Якщо спробувати окреслити портрет вашого колекціонера — яким він є? Та де географічно зараз найбільше зосереджене ваше мистецтво?

Люди, які відчувають та купують мої картини, дуже різні, але завжди інтуїтивні, успішні, вільні духом. Багато молодих, прогресивних та середнього віку, що надихає! Я справді радію цьому! Мені багато разів казали, що мої картини мають потужну позитивну енергію, дарують радість життя та дуже впізнавані, несхожі ні на що більше. Для мене це — найвища оцінка. Географічно митця за його життя завжди більше купують там, де він живе та працює. Моє мистецтво створене в Україні для всього світу та для слави Україні.

Вас часто називають «художником-філософом». На вашу думку, у чому сьогодні полягає головна відповідальність митця перед суспільством?

Насправді для мене філософія, розуміння сенсу буття, бажання пізнання того, як та навіщо Вищий Розум Всесвіту створив космос, чудову планету Земля, людство, не менш важливі, ніж мистецтво. Все життя шукаю справжні знання про це. Переконаний, що, по-перше, ніж щось малювати, потрібно здобути мудрість, своє особисте світобачення. На жаль, сучасне мистецтво для багатьох художників сьогодення перетворилося лише на засіб заробляти гроші та пестити своє марнославство. Видатні митці минулого були не менш мислителями, ніж малярами, намагалися активно вплинути на суспільство, зробити наш світ кращим, розумнішим, красивішим. Глибоко та дуже давно переконаний, що наш час особливий, небачений, вирішальний для долі людства — бути йому далі чи ні: загинути у світовій ядерній бійні, бути знищеним Геєю за війни та взаємну ненависть, чи існувати далі, розвиватися, розквітнути, виконати величну космічну місію свого створення, мати довге щасливе майбутнє — такий вибір. Тому відповідальність митця сьогодні величезна.

Через 50–100 років, поглядаючи на ваше мистецтво, що б ви хотіли, щоб глядач відчув насамперед?

Величезну любов до свята життя, до людства, благоговіння перед красою зоряного неба та Всесвіту.

І наостанок: що для вас означає бути щасливим художником?

Не зрадити себе. Продовжувати пізнання світу, малювати прекрасні зірки, ділитися світлом.